Марічка Падалко: «Наша родина піклується про природу!»

Share on Facebook

 

Відома журналістка, телеведуча, мама трьох дітей і надзвичайно енергійна у житті жінка розповіла «ORGANIC UA» про своє ставлення до органічного харчування, здорового способу життя і відкрила секрети боротьби із пластиковим засміченням нашої планети.


Марічка Падалко

-          Що означає для Вас поняття «здоровий спосіб життя»? І як Ви активуєте своє життя, щоб воно все-таки було здоровим?

-          Для мене спосіб життя – це передусім дотримання режиму. В моє життя це поняття увійшло з появою дітей. Також цього вимагав один з періодів у моїй професійній роботі: впродовж одного тижня підйом о 4.00, протягом іншого – о 9.00. Я розумію, як псується здоров’я, коли в людини збивається біоритм. У молодості це якось минає без наслідків, а коли дорослішаєш, розумієш, що так жити неможливо. Друге, на що я звертаю особливу увагу, – це здорова їжа. Ніколи не купую якісь напівфабрикати, варені ковбаси…

-          А що купуєте? І на що звертаєте особливу увагу?

-          Раніше наша родина звертала увагу (навіть коли це було необов’язковим) на маркування. Приміром, шукали напис «Без ГМО». Оскільки зараз це пишуть на всіх продуктах, то я не зважаю на це, бо вже не сприймаю як якусь важливу інформацію. Завжди звертаю увагу на термін придатності продукту, де він вироблений тощо. Наприклад, у літній період я купую тільки одну марку морозива, якій довіряю.

-          Зараз в Європі стало дуже популярно носити якісне вбрання, споживати тільки сертифіковані органічні продукти. Все частіше люди самі вирощують на присадибних ділянках справжні натуральні овочі... Ви можете зарахувати свою родину до списку поборників за органічне?

-          У мене за цим почав слідкувати чоловік (Єгор Соболєв, журналіст, телеведучий. – Авт.). Він говорить, що наша родина забруднює навколишнє середовище, тому що ми використовуємо велику кількість одноразових підгузок. Тобто наш внесок, можна так сказати, суттєвий. Ось чому вся наша родина вирішила менше використовувати пластику в побуті. Ми почали брати пакунки до супермаркетів із дому. Я навіть трохи цього соромлюсь. Згадую, як раніше люди прали пакунки, оскільки не бажали купувати ще раз і витрачати на це гроші… А зараз ми вже звикли купувати все нове. Якщо люди приносять пакунки з собою – значить вони не стільки дбають про довкілля, скільки є малозабезпеченими. Чомусь більшість саме так і думає. Особливо коли я приходжу в магазин з великою кількістю дітей, на мене всі з таким щирим співчуттям дивляться… Хоча я можу дозволити собі і десять пакунків купити. Однак намагаюся використовувати менше пластику – тому не купую ще один, а потім ще один пакет. А ще ми постійно сваримось із тітоньками у супермаркеті, які зважують товари в окремі пластикові пакунки. Є, звичайно, товари (приміром абрикоси), які потрібно взяти у пакунок, зважити і наклеїти етикетку, але коли ти купуєш банани або одну перчину, то і на них можна наклеїти цінник, без використання пластикових пакетів. Одна продавщиця, щоправда, нас уже знає і розуміє, тому не пропонує пластик… Інша ж – завжди наголошує: «Дєвушка, ето бєсплатно!» Вона щиро не розуміє, думає, що я з неї знущаюсь. По-справжньому не розуміє, чому я не хочу використовувати пластик.

-          У Вас троє діток. Вважається, що на дітях не варто економити. І на них батьки дійсно витрачають чимало коштів, аби купити найкраще і найздоровіше. Більше того, здається, тільки безбожні люди можуть наживатись на дитячому харчуванні, додаючи в дитячу їжу якісь домішки. Як Ви слідкуєте за харчуванням своїх дітей?

-          Дуже багато чого готую вдома сама. Кисломолочні продукти, приміром йогурти, ми взагалі не купуємо. Дуже часто звертаю увагу на те, які хімічні засоби для миття я використовую. Дуже люблю, щоб усе, як то кажуть, блищало. Однак розумію, що всі ті пральні порошки, сипучі миючі засоби надзвичайно шкідливі не тільки для організму, але й для природи. Тому зараз активно шукаю такий, який би був максимально природнім та безпечним. Ви, приміром, не знаєте? (У редакції ми спробуємо дослідити це питання і дати вичерпну відповідь. – Авт.)

-          Чи вирощуєте самі щось? І що саме?

-          Чесно кажучи, це вам слід звертатися до чоловіка. Я, на жаль, не маю ніякого «коріння» на землі. Вперше потрапила в село на три години, коли мені було 25 років. Я – асфальтна людина (усміхається. – Авт.). У мене немає потягу до землі, а в мого чоловіка є. Хоча він сам, як то кажуть, на землі не жив, але якусь особливу енергетику від неї відчуває. Чотири-п’ять років тому він купив хату в якомусь занедбаному, закинутому селі в Пирятинському районі Полтавської області. Для нього особлива подія, коли я його туди відпускаю на вихідні. Він там працює біля городини, щось розчищає… І не так давно зробив там свою першу грядку, сфотографував і розмістив її з гордістю на власній сторінці у «Facebook». Так його одразу назвали колаборантом. Знаєте чому? Тому що це було напередодні того, як Микола Азаров сказав, що зараз такі часи, коли кожен повинен мати свою грядку. Звичайно, мій чоловік не тому почав займатись городиною… Просто коли він привозить із села продукти (яйця, молоко, картоплю), я бачу їх зовсім іншу якість, вони мають абсолютно інший смак. На нашій дачі недалеко від Києва немає грядок, саджанців… Тому не можна похвалитись такою продукцією звідти. Дачу створювала мама, тому там газони, ялиночки. Коли ми почали будівництво (а це було десять років тому), у нас ще не було в планах вирощування власної продукції. Хоча минулого року моя мама підкупила кущики смородини, аби дітям компот готувати із власних здорових та безпечних ягід. Зараз ми зовсім по-іншому ставимося до того, що саме ми їмо.


Цю та інші статті читайте на сторінках Всеукраїнського органік журналу "ORGANIC UA" 11-12 (21)' 2011

Добавьтe Ваш комментарий

Ваше имя (псевдоним):
Ваш адрес почты:
Комментарий: