Їстівні бур’яни: здоров’я на кожному кроці

Share on Facebook

 

Так склалося, що більшість із нас негативно сприймають бур’яни, якими щедро обдарувала нас природа, і без перебору намагаються стерти їх з лиця землі. Хоча не всі бур’яни є нашими злісними ворогами.


їстівні бур'яни

Одні є помічниками у саду та городі, слугуючи відмінною мульчею та відлякуючи шкідників, інші – на кухні (як не дивно це звучить). Насправді ж багато дикорослих рослин, зокрема і городні бур’яни, можуть розширити наш раціон, відкривши нові й незвичайні смаки, а також допоможуть провести м’яку профілактику багатьох захворювань. «ORGANIC UA» пропонує вашій увазі бур’яни, які найбільш поширені та корисні для людського організму.


1. Кульбаба

Кульбаба – найближча родичка руколи, що не поступається їй у корисних властивостях. Молоді листочки цієї сонячної рослини ще не мають вираженого гіркого смаку, тому можуть використовуватися в їжу. Кульбаба містить вітаміни С, В1, В2, Р, РР, Е, каротин, солі заліза, калію, кальцію, фосфору, магнію, марганцю.

Кульбаба є чудовим засобом для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту, циститів, безсоння. Допомагає підтримувати молодість шкіри та здоров’я нервової системи, поліпшує обмін речовин, корисна під час лактації, оскільки збільшує кількість молока.

Кульбаба – джерело антиоксидантів, завдяки чому позитивно впливає на діяльність печінки, жовчного міхура, нирок та сечової системи, зміцнює кістки, а також знижує ризик захворювання на рак, виводячи з організму токсини та вільні радикали.

Сік кульбаби може допомогти хворим на діабет, оскільки він стимулює виробництво інсуліну в підшлунковій залозі, тим самим підтримуючи низький рівень цукру в крові.

Завдяки високому вмісту заліза, вітаміну В та протеїнів ця рослина корисна для людей, які страждають анемією, бо підвищує гемоглобін та сприяє формуванню червоних кров’яних тілець.

Уживання в їжу кульбаби цілком виправдане – вона є багатим джерелом клітковини, яка сприяє травленню. У Франції, Австрії, Нідерландах, Німеччині, Індії, Японії, США її часто вирощують на городах як культурну рослину і використовують для приготування цілющих салатів, супів, варення, вина тощо.

 

2. Портулак

Портулак родом з Індії, де він росте в дикому вигляді, і де його вживають у їжу вже більше тисячі років. Рослина дуже схожа на шпинат і за смаком, і за вмістом корисних речовин. У їжу використовують молоді пагони до початку цвітіння.

М’ясисте листя рослини містить вітаміни (А, С, К, Е, РР), корисні органічні кислоти, цукри, глікозиди, алкалоїди, білки, мінеральні солі. Порівняно з іншими рослинами портулак має у своєму складі рекордно велику кількість жирних кислот Омега-3. У ньому також у 10-20 разів більше мелатоніну – антиоксиданту, який допомагає призупинити ріст ракових клітин.

Як лікарська рослина портулак відомий ще з часів Гіппократа. В давнину вважали, що його насіння «очищує організм». Листя портулаку вживали як сечогінний засіб, при набряках, хворобах печінки і нирок, а також для лікування імпотенції, безсоння, метеоризму, дизентерії, цинги та авітамінозів.

Портулак також знижує рівень цукру в крові, тому рекомендований до харчового раціону хворих з легкою формою цукрового діабету. Крім того, його застосовують для підвищення артеріального тиску і посилення роботи серця.

Зовнішньо портулак має антитоксичну дію при отруєннях, укусах бджіл, отруйних комах та змій. У народі свіжий сік застосовують також при хворобах очей.

У їжу молоде листя і стебла використовують у сирому, вареному або смаженому вигляді. Портулак додають до гострих салатів, супів, пюре, приправ, які вживають з м’ясними стравами. На зиму його солять і маринують, використовуючи як замінник каперсів. З давніх-давен зелень портулаку користується особливою популярністю у населення Закавказзя, Середньої Азії та країнах Середземномор’я.

 

3. Кропива

Кропиву здавна використовують у лікувальних цілях. У народі говорять: «Одна кропива семи лікарів варта». Дійсно, ця рослина – страшна та небезпечна лише ззовні, а насправді вона дуже корисна. За переказами ще легіонери Цезаря регулярно шмагали себе кропивою для того, щоб зігрітися і бути сильними та здоровими. Нині її вважають злісним бур’яном та нещадно знищують. А в сусідній Туреччині цю рослину вважають дуже цінною та продають на ринках за доволі високою ціною.

Не дивно, адже кропива багата на мінерали (хром, залізо, фосфор, калій, цинк, мідь, сірка, марганець, кремній), вітаміни (групи В, вітамін А, каротин, вітамін С, D, К) та амінокислоти, а за складом білків не поступається бобовим.

Кропиву вживають при захворюваннях серця, нирок, печінки, жовчного та сечового міхурів, при недокрів’ї, анемії, кровотечах, атеросклерозі, туберкульозі, набряках, закрепах, алергіях, порушеннях обміну речовин та гастриті. Вона регулює обмінні процеси, знижує рівень цукру в крові, відновлює зір та виводить токсини з організму.

 

Жалке листя кропиви містить:

Вітамін С – удвічі більше, ніж у ягодах чорної смородини чи апельсинах і лимонах;

Вітамін А – більше, ніж у моркві та обліписі. 20 г свіжого листя кропиви містить добову норму цього вітаміну;

Вітамін К – підвищує згортання крові, сприятливо впливає на судини, знімає набряки та темні кола під очима;

Кремній – значно підвищує опір організму до хвороб;

Калій, залізо – підвищують вміст червоних кров’яних тілець та зміцнюють серцево-судинну систему;

Кальцій – міститься у вигляді карбонату, тому не є небезпечним для нирок у разі передозування;

Хлорофіл – насичує енергією, покращує обмін речовин, тримає у тонусі матку та кишечник.

 

У їжу кропива здавна використовується у слов’янській кухні – у начинках для пирогів, зеленому борщі, омлетах, хлібі. В цілому, молоде листя цієї рослини можна вживати у їжу, як шпинат, додаючи у супи, салати, запіканки, овочеві та макаронні страви. Сушену кропиву використовують як спецію чи приправу.

УВАГА! Не вживайте у їжу сире листя. Кропива протипоказана вагітним жінкам та хворим на тромбофлебіт!

 

4. Лопух

Чи могли ви уявити, що лопух – смачний харчовий продукт? Якщо українці знищують його як бур’ян або у кращому випадку згодовують худобі, то у Японії на багатьох селянських городах можна зустріти дбайливо доглянуті грядки лопуха, який активно використовують у їжу.

У лопуха їстівними є і коріння, і стебла. Квіти цієї рослини за смаком нагадують артишок, а коріння має виражений горіховий аромат. Найкорисніша частина лопуха – його корінь, а точніше сік із нього. Коріння можна споживати у сирому вигляді, додаючи до салатів, або варити, тушкувати, запікати чи маринувати. Лопух добре поєднується із стравами з картоплі. До того ж його коріння – чудові ласощі для дітей, з них готують мармелад і повидло.

Вживають в їжу молоді та м’які корені першого року, зібрані восени. Можна їх збирати і навесні, але тільки до початку відростання квіткової стрілки. Молоде листя лопуха також досить смачне і його використовують як шпинатну зелень. Смачнішими, ніж листя, є молоді черешки – вони більш соковиті і м’ясисті. Їх додають у яєчню, суп, гарнір.

Лопух – бездонне джерело корисних речовин! Містить вітаміни А, В, С, Е, Р, полісахариди, цінні мінерали, фолієву кислоту, рибофлавін, протеїн тощо. Його потужне коріння на 50% складається з інуліну, що робить його просто незамінним для хворих на діабет.

Лопух має сечогінні, потогінні, проносні властивості та протизапальну дію. Вчені також виявили позитивні результати застосування цієї рослини в лікуванні онкології (рекомендується пити 1 ч. л. соку свіжого лопуха тричі на день протягом місяця). Сік лопуха сприяє нормалізації обміну речовин в організмі та стимулює утворення білка. Препарати і страви з коренів лопуха використовують при сечокам’яній хворобі, набряках, як жарознижувальний засіб при застудних захворюваннях.

У народній медицині цей бур’ян використовують як тонізуючий та протицинготний засіб, для покращення апетиту і травлення, а також при гастритах, виразці шлунка, як болезаспокійливий засіб при подагрі та ревматизмі. Лопух також ефективно знімає алкогольне сп’яніння.

 

5. Подорожник

Подорожник має незліченні корисні властивості для людського організму. Його листя містить величезну кількість корисних речовин: вітаміни (особливо багато вітаміну C та K), лимонну, олеїнову та нікотинову кислоти, фітонциди, каротин, мінеральні солі, ферменти і білки.

Листя та насіння подорожника є чудовим засобом для лікування багатьох захворювань травної системи. Як м’який проносний засіб подорожник рекомендують застосовувати майбутнім матерям. Активно застосовують сік рослини при різноманітних отруєннях завдяки її антитоксичним властивостям.

У народній медицині подорожник часто використовують як загальнозміцнювальний, протизапальний, сечогінний, спазмолітичний, відхаркувальний засіб. Він допоможе відкашлятися та розрідити мокротиння, знизить рівень цукру в крові, вилікує захворювання шкіри, полегшить алергічні реакції.

До того ж листя подорожника має знезаражувальні та загоювальні властивості. Усім з дитинства відомо, що його листя сприяє зупинці кровотечі, загоєнню ран, застарілих та свіжих виразок, знімає біль при укусах комах.

Подорожник використовують не лише для лікування, але також і в кулінарії. Вітамінні салати з використанням листя подорожника наситять організм необхідними вітамінами та мікроелементами. Для приготування різноманітних страв застосовують молоде листя. З нього можна приготувати різноманітні салати у поєднанні з цибулею, хріном, картоплею, зеленню салату, кропивою, кульбабою, а також омлети, запіканки, каші, пюре, котлети, зелений борщ.

 

Цю та інші статті читайте на сторінках Всеукраїнського органік журналу "ORGANIC UA" 03-05 (23)' 2012

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Ваша адреса електронної пошти:
Коментар: