Кубинські сигари відкривають новий світ

Share on Facebook

 




Напевно, не тільки в мене «революція, сигари та ром» – найперші асоціації, які навіює Острів Свободи.

45

Якщо кубинська революція є результатом соціально-політичної боротьби кубинців, то сигари – це подарунок самої Природи найбільшому й найвідомішому з карибських островів. Саме туди я й вирушила в пошуках найкращих натуральних сигар. Звісно, оцінювати їх за натуральністю не безспірно з огляду впливу на здоров'я. Адже, пам’ятаймо: Міністерство охорони здоров’я попереджає – паління шкідливе для здоров’я. Але, якщо вже маєш таке вподобання, краще розбиратися в показниках якості та зменшити шкідливий вплив за рахунок відмови від споживання сигар, вироблених з застосуванням агрохімії.

Вважають, що на островах Південної Америки тютюн з’явився між третім і другим тисячоліттями до нашої ери, а перший підтверджений факт куріння його у вигляді сигар датується 1492-м роком, коли мореплавці з експедиції Христофора Колумба, ступивши на кубинську землю, вперше побачили, як місцеві мешканці «пили дим» з великого скрученого листя. Тодішні сигари були загорнуті в листя кукурудзи. Місцеві  індіанці називали їх «коіба». Також документально підтверджено, що в XVI столітті центром виробництва тютюну була саме Куба.

Так захотіла Природа, щоб острів мав ідеальне розташування, вологість, температуру та ґрунт для вирощування тютюну. І не відомо, які символи мала б сучасна Куба, якби не натуральне втручання Природи в її історію.

Натуральність на Кубі відчувається в усьому. Це почуття особливо загострюється, коли знаходишся серед зелених тютюнових плантацій. Таких, як на заході від Гавани, в провінції Пінар-дель-Ріо, серед мальовничих гір, які нагадують горби верблюдів. Близько 70 %  всього кубинського тютюну вирощують саме там.

Під час подорожі гірськими дорогами провінції на кожній приватній фермі люб’язні господарі гостинно запрошували спробувати їхній тютюн і розповідали про техніку вирощування. Приємно вразило те, що всі фермери дотримуються традиційних технологій вирощування тютюну й не застосовують агрохімії. Дуже відкриті та комунікабельні місцеві сеньйори, побачивши машину з туристичними номерами, допомагали не заблукати між плантаціями. Один з них, що вразив своїм знанням мов  (вільно спілкувався англійською, французькою та німецькою), провів нас до наступного господарства. Тоді я й не уявляла, що потрапила на найбільшу плантацію Куби, де вирощують близько третини високоякісного тютюну.

Ферма «Робайна» – це найбільше тютюнове підприємство, яке не було націоналізоване й лишається у власності приватної особи – Алехандро Робайно. Ферма розташована в центрі кубинського тютюнництва, в провінції Пінар-дель-Ріо, на плантаціях Ель-Корохо та Кучияс-де-Барбакоа.

На момент приїзду власника не було. Сеньйор Алехандро – неофіційний посол тютюнової Куби у всьому світі та багато подорожує. Але зазвичай усіх гостей він зустрічає особисто. Історію цієї компанії та технологію вирощування тютюну нам повідав місцевий гід Рональдо.

Дідусь Алехандро розпочав родинну тютюнову справу ще в 1845-му році. Його онук, який розміняв уже дев’ятий десяток, не порушуючи сімейних традицій, і донині вирощує найкращий натуральний тютюн, тоді як багато інших тютюнових підприємств у світі застосовують хімічні добрива та засоби захисту рослин, що негативно впливає на якість продукту. Плантації сеньйора Алехандро не мають органічних сертифікатів, хоча на світовому органічному ринку є вже й сертифіковані тютюнові. Зокрема, наприклад, ферми на сході від річки Міссісіпі в США (у Вісконсині, Кентуккі, Вірджинії та Північній Кароліні).

«Робайна» передусім відома якістю свого покривного верхнього листа, в який закручують сигару. Від властивостей цього листа на 30-70% залежать смак, аромат і зовнішній вигляд сигари. Покривний лист має бути досить еластичним, у міру щільним, без великих прожилок і гармоніювати з тютюном усередині сигари. Сигари з листя «Робайни» вирізняються насиченим ароматом та вишуканим смаком з тонами деревини, ґрунту, мускусу, шкіри та перцю.

Покривні листя «Робайни» використовують найвідоміші кубинські марки, зокрема й Сohiba. До речі, цей найпопулярніший бренд запропонував у 1960-х роках сам міністр промисловості нового післяреволюційного уряду Ернесто Че Гевара. Він зібрав найкращих фахівців з тютюну Авелино Лара та Едуардо Ріверо для того, щоб вони винайшли новий рецепт сигар. Напевно, Че хотів нагадати цілому світові, що центром найякіснішого тютюну є саме Куба. Він повернув кубинським сигарам їхню історичну назву – адже саме так називали сигари місцеві кубинці XV століття, завдяки яким, власне, людство й дізналося про цей ароматний і вишуканий витвір Природи.

Сьогодні весь урожай підприємства «Робайна» викуповує фабрика Н.Upmann для відомих сигар Vegas Robaina. Але до того, як потрапити на фабрику, тютюн проходить довгий шлях.

 

З чого все починається

Наш гід розповів, що «Робайна», як і інші тютюнові ферми на Кубі, використовує винятково насіння із запасів держави та під її контролем. Заборона на використання неавторизованого насіння, навіть у приватних господарствах, пов'язана з історією втрати багатьох сортів у зв’язку з їх мутацією та хворобами. Приміром, 95 % всього врожаю 1979-80 рр. було практично повністю втрачено через епідемію «блакитної плісняви».

Тютюноведенням опікується науково-дослідний інститут, при якому є кілька дослідних станцій, де розробляють сучасні техніки та досліджують нові сорти. З насіння, яке використовує «Робайна», можливо дістати високоякісний тютюн лише на відповідному ґрунті. Багато спроб отримати аналогічний за якістю тютюн на інших землях закінчувались невдачею.

 

Підготовка ґрунту

На фермі «Робайна» використовують кінський і буйволячий гній. Вони надають місцевому тютюнові запаху шкіри та багату тваринну гамму, що є характерною його відмінністю. А ось свинячий і баранячий зовсім не підходять, адже, надаючи різкого кислого присмаку, вони роблять тютюн не придатним для виробництва сигар.

Для удобрення також готують власний компост із залишків тютюнових кущів, коренів і сміття із сушильних домів.

Підготовчі механічні роботи на плантаціях «Робайни» починаються в першій половині серпня після повного місяця. Ще батько Алехандо Робайна зробив цю традицію технологічним етапом, який зменшує кількість хвороб рослин. Поля орють лише на волах  дерев’яною сохою.

 

Висадження та зростання тютюну

Висадку на полях «Робайни» роблять раніше, ніж в інших господарствах провінції Пінар-дель-Ріо, між 25 жовтня та 15 листопада, а збирають урожай уже в січні. 

Для того щоб покривне тютюнове листя було ніжним та еластичним, над плантацією конструюють намет (tapado) – велике покривало з марлевої тканини, бавовни або поліестеру. В міру зростання тютюну намет піднімають вище й вище. Таке покривало допомагає зменшити інтенсивність сонячних променів, захистити від вітру, збільшити вологість та розсіяти тропічні опади. Контроль сонячної енергії необхідний також для регулювання в листі кількості цукру, який надає сигарам ванільного та карамельного присмаків.

Наш гід визнав, що витрати на тканину для наметів найбільші. До того нам розповіли про використання тільки ручної роботи. Я спробувала порахувати, яку частину в собівартості тютюну становить оплата праці. Але, дізнавшись, що весь урожай мають право викуповувати лише державні фабрики за встановленими цінами, все стало на свої математичні місця.

Дев’ятий ярус листя в тютюну – це сигнал для видалення бруньок, що сприяє концентрації всієї сили в листі. Кожну бруньку видаляють тільки вручну, й на цьому етапі працівники мають пам’ятати правила Алехандро Робайно: не носити капелюхів з довгими полями, не використовувати рукавиць, підрізати нігті та не курити цигарок. Дотримання таких простих правил зменшує кількість механічних пошкоджень тютюну й не порушує санітарного режиму (цигарки чи тютюн, які курять працівники, можуть бути зараженими).

 

Урожай

Коли рослини досягають достатніх розмірів та якості, починається поетапний збір урожаю. Першими збирають листя «маньяніто», за кілька днів – наступний ярус «уно», потім – «медіо», і так до останнього верхнього «корона». Кращим часом для збору вважається світанок, приблизно опів на сьому, або вже після четвертої вечора, коли листя починає «дихати».

З 16-ти гектарів плантацій «Робайни» збирають кількість тютюнового листя для покриття 6-8 мільйонів найкращих кубинських сигар.

Перед відправкою на фабрику

Основні етапи підготовки тютюну: сушіння (зменшення  вмісту вологості в литтях до 25%), ферментація (зменшення до необхідного рівня кислотності, вмісту смол та нікотину), охолодження, сортування та пакування для відправлення на фабрику.

Щоб продемонструвати нам технологію виготовлення з тютюну сигар, Рональдо запросив літнього кубинця. Він дуже жваво та вміло за спеціальним дерев’яним столом скрутив пару сигар. Чим засмутив деяких мрійників, які вважали, що сигари скручують лише кубинки на своїх чарівних ніжках. До речі, на тих фабриках, де нам довелось побувати, серед працівників чисельність жінок і чоловіків приблизно однакова.

Кубинські сигари виробляють лише з тютюну, більше того, з цілого листя. На кожній фермі чи фабриці ми обирали на власний розсуд кілька сигар та розкручували їх до останнього листка. Дуже приємно, що жодного разу ми не натрапили на гомогенізоване листя (Нomogenised Tobacco Leaf). HTL, по суті, це тютюновий пил, який прокачують у стрічку за технологією паперового виробництва. На жаль, останнім часом з HTL роблять і  покривні, й сполучні листки для сигар, а здебільшого – для сигарил. На Кубі таку технологію не використовують, кажуть, що й у Європі намагаються уникати, а ось у США – це поширена практика. Вважаю, що такі вироби взагалі не можна називати сигарами.

Маю надію й велике бажання, що до наступної подорожі на Кубу ніхто й ніщо не зменшить натуральних аспектів життя на цьому чудовому острові.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 01-02 (05)' 2010

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Ваша адреса електронної пошти:
Коментар: