Соя та риба: що спільного?

Share on Facebook

Більше половини світового виробництва морепродуктів походить із промислових рибних господарств.


392

Така практика потребує виробництва великої кількості поживного корму: рибного борошна чи олії, які отримують з виловленої у дикій акваторії невеликої риби. Подібні дії критикуються внаслідок неефективного використання малої риби та шкоди, що завдається дикій природі: саме цей мальок є джерелом харчування великої риби, ссавців та птахів у дикій природі та бідних прибережних громад.

Зважаючи на негативне ставлення суспільства та подорожчання рибного борошна, промисловці шукають альтернативні інгредієнти для корму промислової риби. Найбільш популярним замінником стає соя, яку деякі рибники вихваляють як суперпродукт, що дозволить зробити їхнє виробництво безпечним для довкілля. Проте годівля соєю м’ясоїдних видів риби зазвичай викликає низку екологічних, соціальних та оздоровчих проблем. 

 

Природа та суспільство: який ефект?

Соя стала поширеним компонентом багатьох харчових продуктів та кормів для тварин, що, своєю чергою, призвело до зростання попиту на цю культуру. У відповідь чимало країн (переважно Латинської Америки) збільшили площі під соєю. Такий сплеск виробництва серйозно загрожує тропічному біорізноманіттю, викликає ерозію ґрунтів та спричиняє знищення тропічних лісів, що, безумовно, впливає на екологічну ситуацію планети. У Бразилії, наприклад, спеціально для забезпечення високого виробництва сої було побудовано безліч автодоріг, 8 нових судноплавних та 3 залізничні шляхи.

Крім того, інтенсивне виробництво сої також призводить до збільшення цін на місцеві продукти харчування, оскільки землю, де колись вирощували продовольство, нині масово використовують під соєю на експорт. До того ж для розширення площ під соєю корінне населення часто виселяють з їхніх домівок у тропічних лісах.

Довідка. За даними ФАО на ГМ-сою припадає 75% загального у світі виробництва цієї культури. Основні виробники – США та країни Південної Америки: Аргентина, Уругвай, Парагвай, Бразилія, Болівія. У США 91% сої є ГМ. Органічну ж сою переважно використовують безпосередньо для приготування органічних продуктів харчування. 

 

Риба, соя та здоров’я людини

Надмірне споживання сої може мати негативний вплив на здоров’я людини, насамперед через високий вміст природних хімічних сполук, знайдених у бобах сої. 75% усіх продуктів харчової переробки містять у собі сою та соєву олію (не виключено ГМО), що становить 10% загальної кількості спожитих калорій у США. Така ситуація, на думку спеціалістів та активістів здорового способу життя, може призвести до проблем зі здоров’ям: ризик виникнення раку, зниження рівня тестостерону та раннє статеве дозрівання у дівчат. Використання сої у годівлі риби (поки це питання залишається ще й досі невизначеним серед науковців) невиправдано може збільшити й так високе споживання сої.

У природних умовах риба не харчується соєю. Рослинні білки – неприродні для водного середовища. Тому риба, яка має неприродний соєвий раціон, може містити менше таких корисних для людського організму жирних Омега-3 кислот, тому є менш придатною до споживання. 

 

Вплив на водне середовище

У морських та океанічних рибних розплідниках весь нез’їдений корм потрапляє у відкриті води. Соя має високий вміст наявних лише у рослин фітоестрогенів, які за хімічною структурою нагадують людські гормони і мають потенційну здатність модифікувати механізми, що регулюють статевий цикл і репродуктивний процес у людей і тварин. Для диких популяцій риб естроген може мати руйнівний ефект на їхню здатність до відтворення. Попри це, й досі не існує спеціальних досліджень про наслідки впливу сої у відкритих акваторіях.

 

Альтернатива рибного борошна та сої

Існують перспективні альтернативи традиційному рибному борошну та сої, здатні забезпечити належну поживність для всіх видів риб без жодних проблем, пов’язаних із соєю. Все просто: висушені черв’яки є високопротеїновим замінником, екологічно безпечним, навіть у великих масштабах. Дослідження доводять, що така дієта може замінити до 36% рибного борошна у годівлі аквакультури, зберігаючи аналогічні темпи росту. Інший варіант, найбільш традиційний, – морські водорості, багаті на корисні кислоти Омега-3, що містить і дика морська риба, які також використовують для годівлі у промислових господарствах. До того ж їх легко вирощувати, бо вони потребують лише багато світла та вуглекислий газ. 

 

Цікаво. Соя містить фітинову кислоту, яка утворює нерозчинні сполуки з мінеральними речовинами, перешкоджаючи їх усмоктуванню в кишечник. Дієтологи вважають, що надмірна концентрація такої кислоти перешкоджає засвоєнню мікроелементів у організмі. Тому соєвий раціон хижих видів риби може спричинити анулювання корисних поживних властивостей морських продуктів. До того ж така риба містить набагато менше корисних жирних кислот Омега-3, які, як відомо, допомагають запобігати розвитку серцево-судинних захворювань та деяких видів раку.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 04 (16)' 2011

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Ваша адреса електронної пошти:
Коментар: