Система землеробства Овсінського і зараз нова

Share on Facebook

 

Родючість ґрунтів, відповідно, залежить: 1) від хімічного складу уламків гірських порід, що його утворюють, та 2) від ступеню подрібнення цих уламків. Хімічно бідні породи, як кварц, утворюють мало родючу землю (піщану), внаслідок чого праця стосовно кращого подрібнення часток такої породи дає незначні результати.


Овсінський

Інша справа, якщо ґрунт складається з уламків хімічно багатих гірських порід, але недостатньо подрібнених та таких, що містять в собі необхідні для рослин калій, вапно, фосфор і т.д. У подібних випадках внесення добрив стає нерозумною марнотратністю, так як набагато дешевше можемо отримати для рослин відповідні поживні речовини, прискорюючи вивітрювання уламків, що містяться в ґрунті, та перетворюючи більш-менш крупні частки скелету в дріб’язок, який має більшу поверхню для дії чинників вивітрювання та для коренів рослин.

У більшій частині випадків ґрунт містить у собі величезну кількість поживних речовин рослин, кількість, яку Дегерен називає „жахливою”. Однак, незважаючи на цю жахливу кількість поживи, яка міститься у ґрунті, все ж витрачаються величезні суми грошей, які теж можна назвати „жахливими”, на штучні добрива – і створюється ціла купа літератури про удобрення ґрунту.

Факт цей слугує незаперечним доказом тієї істини, - що при давній системі обробітку ґрунту ми не в змозі здобути ті величезні запаси рослинного живлення, які містяться у ґрунті та атмосфері. Тому що стара система обробітку не лише не полегшує дію факторів, які готують їжу для рослин, але навіть і ускладнюють цю дію. Якби ми захотіли на погибель землеробству створити систему, яка ускладнює здобуття поживних речовин із ґрунту, то нам не треба було б особливо важко працювати над виконанням цього завдання: досить було б надати поради прибічників глибокої оранки, які питання про бездіяльність поживних речовин вирішили самим ретельним чином. Завдячуючи цьому „жахлива”, як каже Дегерен, кількість поживи в ґрунті – не доступна для рослин, внаслідок чого й результати отримуються справді „жахливі”. Отже: 1) витрачаються величезні кошти на збільшення тяглової сили при глибокій оранці, 2) витрачаються мільярди на добрива, кількість яких при раціональному обробітку можна значно зменшити, або ж зовсім не використовувати, 3) втрачаються мільярди внаслідок неврожаїв – хоча б від посухи, яка призводить господарства до банкрутства при використанні глибокої оранки. Знаменитий Крупп своїми снарядами воєнного руйнування не приніс стільки шкоди людству, скільки принесла фабрика плугів для глибокої оранки. Ніякі воєнні контрибуції не можна порівняти з тими збитками, які приносить землеробству глибока оранка.

 

Цивілізовані європейці не цікавляться тим, що робиться у варварів-слов’ян. Французи звикли, щоб ми запозичували у них освіту і щоб за патентом вченості приходили до них. Вони тієї думки, що, якщо щось не перейшло через Париж, то воно не може стати науковим досягненням людства. Однак, і цивілізовані французи могли б прийти до нас, щоб побачити хлібні злаки, які виросли більше 2-х метрів без добрив, а винятково завдячуючи новому методу обробітку! Варто поглянути і на ті хліби, в яких ховається вершник на коні, про які Дегерену і уві сні не марилося, і на ту рясну рослинність серед степів України, де рослини сходять та ростуть без дощу під час страшних посух, про які французи й гадки не мають. Варто побачити це все, щоб раз і назавжди відректися від старої системи обробітку, яка вже не одного землероба призвела до банкрутства. Слід зрозуміти, що весь цей баласт формул обробітку та рецептів удобрювання, давно вже став анахронізмом і що прибічники старої системи, псуючи землю своїм обробітком, намагаються свою помилку замаскувати добривами та вапнуванням. Чинять вони у даному випадку так, як лікар, який однією рукою дає отруту, іншою ж – протиотруту, стверджуючи при цьому, що вся ця операція корисна для його пацієнта. Слід припинити вірити в раціональність такого поводження з нашим ґрунтом, доступного виключно для тих багатіїв, які можуть запрягти 6 чи 8 волів в німецький самохід (якому Дегерен призначає місце біля обсмоленого списа диких народів) і почати отримувати користь без цих надзвичайних витрат із тих величезних запасів рослинного живлення, які можуть надати нам ґрунт та атмосфера.

 

 

Антонець С.С.: «Ведення землеробства на досвіді нашого земляка І.Є.Овсінського зробить хліборобів чистішими душами, підніме рівень інтелекту та авторитету хлібороба-господаря.»

 

Моргун Ф.Т.: «Новій системі землеробства І.Є.Овсінського уже більше ста років. Хлібороб-новатор поставив перед собою благородну мету і добився успіху. Ми століття тримали цей успіх під спудом і загальмували великий прогрес в землеробстві України...

Проігнорувавши ідеї Овсінського і практичний досвід по застосуванню безвідвального обробітку грунту на початку століття, наша наука в середині 1950-х років незаслужено покарала сільське господарство країни. В цей же історичний час на іншому боці планети, в США і Канаді, знайшлися люди, котрі… повторили те, що значно раніше пропонував автор «Нової системи землеробства» в Україні.»

Шикула М.К.: «І.Є.Овсінський розробив струнку систему по­верхневого обробітку ґрунту і смугово-рядкового посіву, яку назвав “Новою системою землеробства”.

В теоретичному обгрунтуванні своєї системи він вихо­див із того, що будь-який ґрунт в природному стані пронизаний коренями рослин, ходами дощових черв'яків тощо, завдяки чому він є про­никним для повітря на значну глибину і має достатню водопроникність. Він твердив, що оранка з обертанням скиби знищує в ґрунті мережу ка­налів, які утворюють гниючі корені і ходи дощових черв'яків, і перетво­рює його в однорідну порошкоподібну масу.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 03' 2009

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Ваша адреса електронної пошти:
Коментар: