Кінець епохи Каддафі: яка доля чекає на «зелені» проекти століття?

Share on Facebook

Режим Муаммара Каддафі, здається, вже залишається частиною історії. Події у столиці Лівії, Тріполі, розвивались так швидко, що світові ЗМІ ледве встигали стежити за ними. Ексцентричний лідер найбагатшої нафтової держави та екологічний новатор, позбавлений влади. Що ж далі чекає на найбільш масштабні водні проекти пустелі Сахара?


Лівія, Каддафі

Лівія – північно-африканська країна, 98% території якої становить пустеля. Ускладнює ситуацію й відсутність річок та озер, які б забезпечували прісною водою населення та сільське господарство. Історично так склалося, що основними галузями промисловості є нафтовидобувна та нафтопереробна, текстильна, цементна, металургійна. Сільськогосподарські землі займають лише 1% площі країни під ріллею та 4% під пасовищами. Тому управління водними ресурсами стало ключовим питанням щодо забезпечення продовольчої безпеки країни. Великі поклади нафти пізніше дозволили Лівії втілити в життя найбільш екстравагантний проект світу – успішний розвиток сільського господарства посеред пустелі Сахара. Мета правління Каддафі впродовж багатьох років полягала в тому, щоб зробити Лівію країною сільськогосподарського достатку та незалежності.

«ВЕЛИКА РУКОТВОРНА РІКА»

У 1953 р. під час геологорозвідувальних робіт з пошуку нафтових покладів на півдні Лівії було виявлено гігантські підземні запаси питної води: на глибині 500 метрів під землею знаходилося до 12 тис. куб. км прісної води, що становить левову частку всіх джерел у країні, залишаючи мізерні 2,3% на поверхневі води. Ідея побудови в цьому районі масштабної іригаційної системи виникла ще в 1960-х рр. Варто сказати, що завдання мало історичний характер для всього північно-африканського регіону, оскільки за проектом мережа водних ресурсів повинна була охопити Лівію, Єгипет, Судан та Чад. Нині проект було майже реалізовано завдяки ентузіазму Каддафі, що могло би перетворити всю Північну Африку на квітучий сад.

Роботи зі створення «Великої рукотворної річки» розпочались у далекому 1983 р. За більш ніж двадцять років було прокладено 1 926 км труб (кожна 7,5-метрова сталева труба досягає в діаметрі 4 м і важить до 83 т). Останнім часом йшла реалізація другої фази проекту, що передбачає прокладку третьої і четвертої черги трубопроводів ще на 1 732 км вглиб країни та установку сотень глибоководних колодязів. Основна частка видобутої води – 70% – йде на потреби сільського господарства, 28% – для населення, решта дістається промисловості.

Водний проект забезпечує щоденне транспортування 6,5 млн м3, кожен кубометр найчистішої води з лівійських резервуарів з урахуванням усіх витрат коштує лише 35 центів. Якщо ж брати вартість альтернативного європейського кубометра (близько 2 євро), то загальна вартість запасів води в підземних резервуарах становить 58 млрд євро.

За оцінками експертів «Велика рукотворна річка» – найбільший інженерний проект із нині існуючих. Ця величезна система труб і акведуків обслуговує такі міста, як Тріполі, Бенгазі, Сирт та інші, на кожного жителя яких припадає більше 1 000 л на добу. Муаммар Каддафі назвав цю річку восьмим чудом світу. У 2008 р. Книга рекордів Гіннеса визнала «Велику рукотворну річку» найбільшим іригаційним проектом у світі. Його вартість становить 25 млрд дол. США!

Згідно з останніми дослідженнями експертів з Південної Європи і Північної Африки води з підземних джерел Лівії вистачить ще на 4 860 років (еквівалентно 200 рокам течії р. Ніл), хоча середній термін експлуатації всього обладнання, включаючи труби, розрахований на 50 років.

Разом із розбудовою водного проекту такого масштабу Лівія розпочала справжню «зелену революцію» на всьому африканському континенті. Незадовго до останніх політичних хвилювань у країні лівійський уряд прийняв ще одну «зелену програму», згідно з якою в раніше мертвих пісках до 2020 р. мали б висадити 2 млн пальм.

ІРИГАЦІЙНИЙ РАЙ У ПУСТЕЛІ

Роботи за проектом «наступу» на пустелю Сахара почалися ще в 1984 р. Разом з «Великою рукотворною рікою» тут було збудовано величезну іригаційну систему (кругові дощувальні установки), яка нині містить понад 1 300 колодязів глибиною від 1 до 3 км, з яких вода доставляється на поверхню і поширюється великими каналами. Діаметр кругових полів, над якими обертаються поливні машини, варіюється від кількох сотень метрів до 3 км.

Колоподібні рукотворні оази, розкидані у посушливих регіонах та вздовж пустельного узбережжя, які можна бачити з космосу, – це результат дії поливальних машин, підключених до іригаційної системи. Кругові дощувальні установки дають можливість віддавати максимальну кількість води рослинам, зводячи до мінімуму втрати води на випаровування завдяки використанню поєднання спринклерного та краплинного методів зрошення.

Створена людиною річка та система іригації зрошують нині близько 160 тис. га освоєних людиною сільгоспугідь. А на південь углиб пустелі, на шляху караванів верблюдів, на поверхню землі виведено водні траншеї, які слугують перевалочним пунктом та місцем для відпочинку людей і тварин.

Навколо Тріполі, в районі поширення товарного агровиробництва, селяни вирощують плодові дерева, цитрусові, фініки, оливки і мигдаль, сіють зернові культури. У районі плато Ахдар у Кіренаїці кочівники отримали змогу займатись ефективним тваринництвом.

Полковник Каддафі керував державою з 1969 р. Можливо, населення країни й не буде шкодувати про його відставку. Однак постають гострі питання: що трапиться з його проектами, на що перетворяться оливкові гаї та фруктові сади, які з’явились уздовж «Великої рукотворної ріки» за останні 30 років? І головне – чим тепер займатимуться лівійські селяни, які виживали завдяки сільському господарству?.. У цій частині світу мудреці кажуть: «Усе, що приходить з пустелі, на пустелю і перетвориться»…


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках Всеукраїнського органік журналу "ORGANIC UA" 10 (20)' 2011

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Ваша адреса електронної пошти:
Коментар: