
Генну інженерію на початку її створення багато хто вітав як інструмент виробництва продуктивних культур, які залишалися б стійкими до гербіцидів і були більш врожайними, ніж їх попередники.
Нині ж критики з усього світу побоюються, що модифіковані рослини можуть витіснити дикі види з їх природного ареалу життя, а також стати причиною розвитку жахливих «супербур’янів», стійких до всіх форм боротьби з ними. Нові дослідження вже підтверджують деякі подібні побоювання: рясні врожаї модифікованого ріпаку знаходять поза межами його культивування у дикій природі у США, Канаді, Німеччині, Великій Британії, Японії та Австралії.
У США, наприклад, 90% із 95% комерційно вирощуваного ріпаку є генно-модифікованим. Дослідники стверджують, що 80% дикого ріпаку (за останніми дослідженнями) має принаймні один із двох відомих генів, що відповідає за стійкість до бур’янів. Більше того, певне число рослин містить уже обидва гени, хоча ці рослини ніколи не вирощувалися на комерційній основі.
Цей феномен свідчить про те, що головна місія генної інженерії – боротьба з бур’янами – була втрачена. У реальному житті замість високопродуктивних культур ми маємо загрозу отримати суперстійкі та небезпечні бур’яни. В результаті фермери змушені повертатися до колишніх методів боротьби з бур’янами – більш токсичних гербіцидів чи тих, які мають довший термін їхньої дії. Результати виходять за межі сподівань генної інженерії.
ГМО наступають?
Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 01-02 (14)' 2011
< Попередня | Наступна > |
---|