Історія органічного сільського господарства Польщі

Share on Facebook

 

Якщо запитати фермерів, які займаються органічним виробництвом, хто ж був його ініціатором у Європі та світі, більшість впевнено відповіла б, що це Рудольф Штайнер, який в 1924 р. презентував свій курс біодинамічного господарювання.


438

Однак насправді історія значно багатша. В кожній країні є свої герої органічного руху: в Україні – Сергій Подолинський та Іван Овсінський, в Польщі, як стверджує Мечислав Гурний у своїй книзі «Історія органічного сільського господарства», – Дезидерій Хлаповський.

Близько 100 років тому на теренах Польщі Дезидерій Хлаповський організував господарство, а власне – великий маєток площею близько 10000 га, яке сьогодні, безсумнівно, можна розглядати як органічне. Хлаповський, організовуючи своє господарство, а в його рамках – образ краю, не усвідомлював, що сьогодні воно окреслюється як «органічне», бо в той час органік ані як галузь науки, ані як поняття не існував. Очевидно, він уперше в Польщі створив прототип органічного господарства.

Дезидерій Хлаповський за освітою військовий, служив офіцером артилерії. Був дуже здібним і працьовитим, вмів добре організувати та запалити інших. Він був вимогливим передусім до самого себе, використовував, окрім польської мови, ще й німецьку,  французьку, іспанську й італійську. Адже міг дуже швидко вивчати іноземні мови.

Хлаповський був прихильником органічної роботи, хорошим  учителем для молоді, зразковим громадянином і патріотом, що не шукав слави. Про своє господарство  казав,  що він організував його на зразок англійського,  адже навчався цього в Англії та Шотландії. Проте  зразок англійського господарства не зовсім відповідав моделі органічного,  яке Хлаповський створив у Турвії.

На щастя, в згаданому маєтку вже в двадцятому столітті було створено підрозділи Польської академії наук та Інститут захисту рослин. Завдяки цьому не тільки збережено й відновлено власне палац та будівлі селища, що належали до активів маєтку,  а й характерний та унікальний ландшафт, шляхом чого домоглися завдяки створенню  природного парку ім. Дезидерія Хлаповського.

Дезидерій Хлаповський (1788 – 1880) – відомий польський генерал та агроном. В армії він продемонстрував не тільки мужність і добру технічну освіту, а й проявив інтерес і турботу про людей, про їхній фізичний і духовний стан.

Після повстання 1830 р. залишив військову службу. Коли російські війська вийшли з Польщі, він у свої 27 років нарешті міг повернутися до свого  сімейного маєтку Турвії, щоб займатися веденням сільського господарства. Маєток був у жалюгідному становищі, але Хлаповський практично відродив його. Рішення стати фермером прийняти було не просто, тому що про ведення господарства він не мав жодного уявлення.

Після воєн у сільському господарстві була складна ситуація. Селян виганяли з їхніх ферм та обмежували в правах. Не дивно, що вони відмовлялися від кріпацтва. Як результат, у 1821-1823 рр. у Європі почався голод. Катастрофу  спричинив не тільки брак продовольства, а й те, що не було фуражу, і як наслідок – продаж і розорення господарств.

Хлаповський розумів, що відродити маєток з руїни може лише впровадження нових методів господарювання. Вивчивши наукові праці найвидатніших теоретиків сільського господарства – А. Таера, А. Блоха, Коперо, Сінклера, Юнга, Хлаповський докорінно змінився. Вважав, що велике значення для краю має розвиток сільського господарства, а також моральні засади суспільства, корисна праця та повсякденна заощадливість.

Весною 1817 р. поїхав до Таїра, Могліна, недалеко від Берліна, а пізніше – до Англії, збираючи інформацію, яка допомогла б йому в розвитку сільського господарства, зустрічався зі знаними фермерами. Він перебував там у 1818-1819 рр., не тільки щоб вивчити теорію, але й особисто працювати, здобувати власний досвід у цій справі. Він стриг овець, займався оранкою, сівбою тощо. Там він дізнавався  про важливість кліматичних умов для ведення господарства, також ознайомився з правилами сівозміни. Відвідав сільськогосподарську академію в Единбурзі.

У 1820 р. у Турвії впровадив привезеного з Англії шотландського плуга (на жаль, занадто важкий для тамтешніх ґрунтів). А також молотарки (до того молотили ціпами), впровадив плодозміни на полях, поділив їх на квадрати, між якими полосами посадив дерева. Розширив посіви бобових рослин, особливо тих, що добре приживаються на слабкому ґрунті.

На таких ґрунтах, які переважали в районі Турвії, посадив картоплю, посіяв горох, жито. Протягом трьох років засівав на полі жито, а на частині ґрунту, приготовленого для картоплі, садив овочі. На деяких ґрунтах посіяв ріпак, а, зібравши його, посадив картоплю, і після збагачення гноєм – буряк, ячмінь, конюшину й овес.

Ретельно готував ґрунт для обробітку. Додатково до оранки збагачував ґрунти гноєм чи компостом. Вперше в Турвії провадили меліорацію, яку місцеві селяни здійснювали за допомогою нової сільськогосподарської техніки. Хлаповський привіз галицьких селян, які краще засвоювали нові методи обробітку землі.

Крім того, в тваринництві також було введено інновації: наприклад, схрещення робочих кобил з арабськими жеребцями. Хлаповський почав вирощувати шерстистих овець, яких привіз із Франції, продукував відповідно шерсть і м’ясо. Досяг значних успіхів у тваринництві та завдяки такому веденню господарства поліпшив стан навколишнього середовища. Оскільки велику рогату худобу, корів молочної породи, привіз із Швейцарії, в Польщі було прийнято називати скотаря «швейцарцем». За польових робіт у Турвії використовували коней, що було новинкою в ті часи. Волів залучали винятково для робіт у дворі.

Хлаповський особисто стежив за правильністю виконання робіт у господарстві. Першим прокидався зранку, останнім лягав спати, бувало й таке, що ночував у полі. Був для всіх взірцем відповідальної людини. Хлаповський також брав участь у розподілі праці. Він не тільки знав усіх своїх працівників особисто, а й цікавився їхнім життям. Відкрив відоме нині твердження з психології, яке описав так: «Людина, яка працює з ентузіазмом, має велике прагнення до справи, працює результативніше, ніж той, хто робить це все примусово. Людина ж, вимушена робити відповідну роботу, навіть докладаючи всіх зусиль, не дасть такої продуктивності праці, як та, що робить її із задоволенням». Він гаряче відстоював звільнення від панщини. Тому що був певен, що кріпаків  гнобили, і їхня продуктивність, а водночас і якість сільськогосподарської продукції знижувались. У наслідку край став убогим як матеріально, так і морально. Й тому Дезидерій Хлаповський не тільки був у складі делегації визволення кріпаків з панської служби, а й після затвердження уставу в 1823 році почав запроваджувати його в себе в маєтках.

Отже, у Хлаповського склалися досить добрі відносини з селянами в Турвії. Він був вимогливим, але нікого не кривдив і не зневажав. Його працьовитість була дуже відома в краї. Після кожного трудового дня робив замітки в своєму щоденнику.

Засланий прусським урядом за участь у повстанні в Щецинську фортецю, Хлаповський написав там трактат про землеробство («О Rolnictwie»), який вважається однією з кращих польських робіт, що стосуються цього виду сільського господарства. Цей трактат із восьми розділів перевидавали чотири рази (вперше в 1835 р., востаннє – в 1875 р.). В першому розділі «Про роль у загальному сенсі» описано складники ґрунту й умови його врожайності. В другому – «Про культивування» – Хлаповський представив сільськогосподарські знаряддя: плуги (тут зазначено, що загальна глибина оранки  плуга, використовуваного на початку дев'ятнадцятого століття, 3 дюйми, або близько 7 см, а в глибину до 6 дюймів (14-15 см) врожайність подвоюється з невеликим підвищенням витрат), борони, розпушувач для лікування від бур’янів і сільськогосподарські вози. В той час у використанні були ще візки з дерев'яними осями й непідкручуваними колесами. В Турвії натомість використовували вози із залізними осями й металевими обручами на колесах. У третьому розділі «Добрива» автор оповідає про тваринні добрива, компости, способи їх використання та впливу на ґрунт. Особливо великим був четвертий розділ «Про плодозміни». Хлаповський тут описав доцільність і правила плодозмін для окремих культур. У  п’ятому розділі «Прийняття англійського висушування та обгородження полів» описав осушування заболочених районів з використанням дренажування. Останні три розділи називаються «Про перехід від трипільського господарства до англійського сільського господарства», «Про сільське господарство під час і після плодозмін» і розділ «Про ярмові та ручні роботи, а також розклад роботи». Книга Хлаповського мала великий успіх, про що свідчать її чотири видання.

Хлаповський не обмежився написанням підручника з обробітку ґрунту, він сам займався вихованням майбутніх фермерів. Це була надто важлива діяльність, адже тоді в Польщі не було жодної школи із сільського господарства. Починаючи з 1834 р. Хлаповський щороку приймав шість кандидатів на дворічне навчання. В неофіційній школі в Турвії обов’язковою була теоретична наука, оскільки в кожній справі теорія має досить важливе значення, а також практична на полі. Хлаповський був дуже вимогливим учителем, що давало йому змогу домогтися від учнів найкращого результату. Вважав за доцільне організувати навчання так, як колись він сам учився під час практики в Англії. Учні поступово проходили всі етапи праці в господарстві: від роботи з рослинницькою продукцією, а також годування та вирощування тварин, до адміністративної й управлінської роботи, яка теж дуже важлива для правильної організації та поділу праці. Протягом 26 років виховав близько 60 майбутніх фермерів. Школа Хлаповського в Турвії навчала не тільки найновіших способів ведення господарства, а й патріотизму й ідей щодо праці за органічними методами.

На характер і тривалість роботи Хлаповського вплинула оригінальна сторона його мислення. Він бачив свій маєток як образ свого краю загалом. Тож змінив рельєф землі, з якою працював. Посадив красивий великий парк з багатьма алейками. Численні дерева по краях кожного поля також мали свої функції. Вони берегли їх  від шкідливих великих вітрів, а також від ерозії ґрунтів, слугували огорожею від тварин, що їх вирощували у тому ж господарстві. Додатковий ефект від посадок дерев, про який Хлаповський не згадав, це захист поля від шкідників.

Серед посаджених дерев найбільше було акацій. Хлаповський вважав, що їх варто було садити, адже вони швидко росли й мали дуже щільну деревину. Деревами було обсаджено поля площею 7,5 га, які з часом після певної вирубки ставали більшими. Кругові частини поля були обсаджені тополями й вербами.

Хлаповський у насаджених гаях випасав овець, які тоді виконували функції газонокосарок, тобто «підстригали» траву поміж дерев. Ландшафт свого  маєтку він формував понад 64 роки, і результат виправдав сподівання – люди довго пам’ятатимуть його та селянську працю, дивлячись на разючої краси насаджені алеї. Дотепер маємо змогу  споглядати плоди праці людей, яких давно вже немає. Кілька років тому було прийнято рішення створити своєрідний пам'ятник генералові Дезидерію Хлаповському на території  Турвії,  назвавши  в 1992 р. його іменем пейзажний парк, який  є унікальним у країні та цілій Європі. Деяким тамтешнім деревам уже понад 600 років.

Все, що він зробив у своєму маєтку, – роботи з озеленення та поліпшення родючості ґрунту, застосування добрив (гній і компост), введення багатьох сівозмін, зокрема й бобових культур, годування худоби кормами, отриманими тільки з власної ферми, – відповідає сучасним правилам органічного сільськогосподарського виробництва, заснованого на ідеї стійкого розвитку.  У Хлаповського, крім екологічної мотивації, була ще й економічна. Він хотів підвищити ефективність за рахунок модернізації господарства. Зрозуміло, що таке господарство можна вважати прототипом органічного.

Діяльність Хлаповського варта уваги ще й тому, що він розвинув маєток Турвію (близько 10 тис. га), який за один день навіть годі було об’їхати. Хлаповський подбав про те, щоб поля були розташовані дуже щільно й близько до самого маєтку.

На додаток до сільськогосподарського виробництва та переробки Хлаповський розвивав культуру пивоваріння, а також мав  лікеро-горілчаний завод, добував нафту й виготовляв цукор. Продукти переробки пивоварні та лікеро-горілчаного заводу використовували як кормові добавки для тварин. Тим не менш, вони не забезпечували високої прибутковості. Більші доходи давав видобуток нафти, а ще істотніші – цукровий завод. Заснований у 1836 році, цей завод був одним з найбільших у Польщі. Хлаповський одним з перших за переробки застосував гідравліку та парові машини. Цукровий завод переробляв сировину власного виробництва та вирощену на сусідніх маєтках. Проіснував він до 1860 р., після чого через зношення старого обладнання його закрили. Спадкоємці переобладнали цей завод у лікеро-горілчаний, який існує й донині.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 01-02 (05)' 2010

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Ваша адреса електронної пошти:
Коментар: