Біодинаміка – землеробство майбутнього

Share on Facebook

 

Фермер, який сьогодні бажає звернутися до органічного або біодинамічного землекористування, стикається з набагато більшими труднощами, ніж тридцять чи сорок років тому. По-перше, ґрунти стали більш виснаженими. Навіть в Україні, Сполучених Штатах, Єгипті, Австралії чи Європі «ґрунти» зустрічаються саме у твердих брилах.


Подолінський

Далі маємо кліматичні труднощі: злісні буревії, які все частішають, величезні повені, непомірно велетенський град.

Цікавий приклад того, що все в природі йде не так. У Франції випустили 5 000 голубів. Вони мали повернутися додому в Англію. Але жоден з них так і не знайшов свою домівку. В Австралії один голуб, до смерті вимучений, прилетів на острів Маккуорі, що знаходиться за тисячі кілометрів від австралійського континенту. Йому не вдалося знайти домівку, тому що комунікаційні системи, які працюють за допомогою супутників, так збурюють атмосферу, що голуби збиваються з дороги. Це також ще одна з причин, чому ми маємо так багато знервованих дітей та дорослих, які потерпають від хвороб. Нова і невизнана форма забруднення, можлива дія якої на природу в цілому ще не вивчена.

Крім того, маємо комерційне середовище, в якому існують фермери – на них часто тиснуть банки. Комерційний вплив транснаціональних корпорацій та урядів з їх бюрократією. Вони просто хочуть позбавитися від нас, тобто від органічної або біодинамічної цілісності та чистоти продукту. Вони хочуть замінити нас тим, що в Європі називають «інтегрованим сільським господарством», «чистим і зеленим», яке дозволяє використовувати «мінімум» хімікатів. Така продукція, яку легше та дешевше виробити, буде «сертифікована», «перевірена» і продаватиметься в супермаркетах за більш низькими цінами, ніж наша чесна продукція. Все це стане на заваді нашій участі в конкуренції. Ось на що можна очікувати.

Далі: в ЄС за допомогою супутників контролюється кожний квадратний метр землі, а Брюссель своїми субсидіями всюди втручається в землекористування, що позбавляє фермерів можливості приймати самостійні, розумні рішення щодо своїх господарств. Наприклад, ґрунти повинні оратися за відразливо вологих умов, інакше фермер може назавжди втратити право обробляти свою землю; дуже багато крутих пагорбів мають засіватися соняшником у результаті дії субсидії в 1 500 австралійських доларів на гектар – і як наслідок маємо жахливу ерозію.

Обговорення погодних умов відніме багато часу. Але вже можна впевнено сказати, що наша Земля страждає на астму. Астматик може вдихати, але йому важко видихати. Саме в такій ситуації знаходиться Земля.

Весь цей процес деградації землі почався, коли Юстус фон Лібіг (який, що цікаво, під кінець свого життя не міг погодитися з усім, до чого призвела його робота в чужих руках) дійшов висновку, що рослини здатні засвоювати мінерали лише у формі розчину. З цього почалося виробництво штучних добрив.

У сільськогосподарських лекціях Штайнера є досить невинне речення, на яке мало хто звертає увагу. Воно звучить так: «Рослини повинні всмоктувати речовини через гумус, а не через ґрунтові води».

При використанні штучного добрива, скажімо, азоту, порошок розпорошується по поверхні ґрунту. Азот усмоктується в ґрунт з дощем. Тоді вся ґрунтова вода насичується азотом настільки, наскільки глибоко промокає ґрунт. Це легко спостерігати, якщо пофарбувати азот червоним барвником. Коли рослина всмоктує воду для подальшої транспірації, вона вимушена всмоктувати червону воду. Рослина тоді живиться через воду, а не гумус. Коли рослина змушена приймати червону воду, вона також буде всмоктувати багато мінеральної солі. У кожній клітині нашого чи рослинного тіла повинна зберігатися рівновага солі й води. Недуги та хвороби починаються там, де вміст солі в клітинах вище норми.

Рослини, які ввібрали в себе надмірну кількість азоту, ростуть дуже швидко; вони схожі на синьо-зелених переростків, що розгойдуються, наповнені водою. Коли летиш над Європою, можна помітити, що багато пшениці – навіть ще зеленої – лежить крижем на полях. Це симптоми надмірного удобрювання ґрунту.

Позбавлений гумусу і щільний, зацементований важкою технікою ґрунт, ясна річ, потребує більше штучних добрив і поливу щороку, адже гумусу немає. (Гумус може утримувати воду до 70% свого об’єму). Всюди, де вода не затримується у ґрунті, розвивається ерозія, або де ґрунти надмірно ущільнені, ґрунт з великими труднощами всмоктує воду, і венозна система річки не спрацьовує.

Усі ці нездорові насадження, переповнені солями і водою, зазнають атак незчисленних шкідників (які в природному середовищі з’являються лише в незначній кількості, щоб видаляти понівечений або якимось іншим чином пошкоджений рослинний матеріал), з якими можна боротися тільки все зростаючою кількістю більш токсичних хімікатів.

Загальноприйнято, особливо в «сучасному» землеробстві, а також у органічному і біодинамічному (хоч Штайнер і згадував про трансмутацію, перетворення елементів, а Керван і Хаушка підтвердили це фактично), що елементи, які покидають ферму в продуктах, повинні бути заміщені. «Закриті фермерські господарства» згадуються в більшості стандартів сертифікації як благочестиве побажання. Коли свого часу державні агрономи обмірковували цю тему, я нагадав їм про те, що селяни виробляли свою продукцію протягом багатьох віків ще до Юстуса фон Лібіга. Селяни в моєму дитинстві не використовували штучних добрив, а хімічних тоді зовсім не було. Штучні добрива вперше були використані у великих господарствах на піщаних ґрунтах.

Нині все змінилося. Ми змушені займатися сільськогосподарським індустріальним виробництвом. І якщо, наприклад, ми як фермери-біодинамісти визнаємо своїм обов’язком постачати здорову їжу міським дітям, тоді нам потрібні такі виробничі одиниці, як «Агрілатина» (тобто 90-100 робітників, які годують 130 000 чоловік). Але ці ферми-фабрики повинні функціонувати принаймні так само ефективно, як і невеличкі садові ділянки. І ми в змозі досягти цього навіть на величезних територіях.

Сьогодні ми стикаємося з зовсім іншим станом речей, ніж сімдесят років тому. Багато людей, навіть у сільських районах, вважають за краще купувати все у супермаркетах, тому не знають більше, якою на смак повинно бути справжнє молоко, морква чи картопля. Проте ще у 1900-1920-х рр., коли тільки почалося використання штучних добрив, особливо у великих маєтках, деякі люди помітили, що картопля та інші продукти втратили властивий їм смак.

Тому варто зауважити, що гумусна речовина у ґрунті має на меті очищення. Рослина повинна взяти не дуже мало і не дуже багато, але рівно стільки, скільки продиктовано сонячним теплом. Тоді вона має правдивий смак. Більше того, якщо вона підживлюється через гумус, вона не отруюється старою речовиною (ще одна причина, щоб вживати біодинамічні продукти), і така чистота їжі є незаперечною та найважливішою необхідністю.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 12 (13)' 2010

Добавьтe Ваш комментарий

Ваше имя (псевдоним):
Ваш адрес почты:
Комментарий: