Риба до столу: органічний шлях

Share on Facebook

З давніх-давен людина вирощує морських тварин для виробництва продуктів харчування.


658

Нині рибництво стало особливо популярним, оскільки попит на морепродукти зростає щороку. При цьому вимоги споживачів щодо риби та морепродуктів з кожним роком стають усе суворішими. Кожен прагне дбати про своє здоров’я та навколишнє середовище, яке ми залишимо у спадок нашим нащадкам. Тому актуальною є тема органічного рибництва й аквакультури. Виробники поступово переходять до органічних методів виробництва, пропонуючи на ринок якісний продукт та зменшуючи вплив аквакультури на навколишнє середовище.

 

Світовий обсяг органічної продукції аквакультури за останні 20-25 років зріс на 95%! Уже в 2015 р. очікується нарощування щорічного виробництва у цьому секторі до 500 тис. тонн, до того ж становитиме лише 1% від загальної продукції рибництва.

Найбільш популярними продуктами органічної аквакультури є лосось, креветки та короп, які разом складають 31% загального обсягу виробництва. Останнім часом стрімко зростає попит на органічний пангасіус. Споживачі все більше усвідомлюють, які шкідливі наслідки несе споживання синтетичних продуктів.

 

Органічний сертифікат може отримати лише продукція аквакультури, вирощена у закритих органічних господарствах. Виловлені в океані чи морській акваторії морепродукти не є органічними. Причина – очевидна: неможливо прослідкувати історію виробництва продукції, тому не можна бути впевненим, що вона відповідає органічним стандартам.

Органи сертифікації суворо контролюють дотримання стандартів для всіх видів риб та відповідність між їхніми потребами і способом утримання та харчування, забезпечення здоров’я та профілактику хвороб, місце розташування виробництва, екологічність методів розведення риби, рівень забруднення морської акваторії тощо.

 

Ставка на органічну рибу

 

Чому варто споживати сертифіковану органічну рибу та морепродукти? Тому що вони корисні для вашого організму! Ви убезпечите себе від споживання несподіваної дози антибіотиків, гормонів росту та важких металів.

Усе м’ясо, зокрема і риба, містить жир. Навіть якщо ви надаєте перевагу нежирній рибі, той же жир знаходиться між м’язовими волокнами, який саме і накопичує шкідливі токсини. Зрозуміло, чому варто відмовитися від конвенційних морепродуктів і тих, що виловили у морі, особливо недалеко від берега.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Купуючи органічні морепродукти, звертайте увагу на маркування. Обирайте рибу лише з сертифікатом ЄС. Україна, США, як і більшість країн, ще не має визначених стандартів органічної аквакультури.

 

Органічна аквакультура

 

-   не містить пестицидів,

-   не містить антибіотиків,

-   не містить фарбників,

-   не містить ГМО,

-   отримує лише органічний корм,

-   утримується у природних умовах,

-   усуває ризик зараження дикої аквакультури,

-   не забруднює навколишнє середовище.

 

Конвенційні морепродукти для здоров’я

 

Біфеніли, діоксини та пестициди

Конвенційна риба може містити високі концентрації біфенілів, діоксинів, антипіренів, пестицидів та інших токсинів. Причина тому – неякісний корм. Усі ці токсини є потенційними канцерогенами.

Антибіотики

Для запобігання хвороб у конвенційних господарствах рибу «годують» антибіотиками. Залишки цих препаратів, які несуть загрозу для здоров’я людини, часто можна знайти і в морепродуктах. У людей, які мають алергію на певні антибіотики, така риба може викликати неочікувану реакцію організму.

ГМО

Учені вже вивели нові види ГМ-риби. Наприклад, лосось штаму «AquAdvantage» росте вдвічі швидше за атлантичний лосось. Розробники запевняють, що ГМ-риба – безпечна, має всі властивості справжнього лосося та не несе загрози навколишньому середовищу. Проте у світі немає результатів досліджень, як ця риба впливає на організм людини та як себе поведе у дикому середовищі. Існує загроза знищення диких популяцій лососів та інших видів риби.

Мінеральні добрива

При вирощуванні риби масового споживання (короп, карась тощо) у ставках широко використовують хімічні мінеральні добрива. Аміачну селітру та суперфосфат розчиняють і вносять у воду кожні 10 днів, стимулюючи швидкий ріст фітопланктону, який є джерелом харчування риби.

 

Конвенційна аквакультура для природи

 

Масові забруднення акваторії

У великих промислових господарствах утримують кількасот тисяч особин у невеликих резервуарах. У процесі життєдіяльності вони виробляють велику кількість фекалій, які течуть прямо в океан. Неконтрольовані відходи та залишки їжі можуть дрейфувати у прибережних водах, забруднюючи ареал проживання морської фауни та флори. Існують дослідження, які вказують, що накопичення таких багатих азотом відходів сприяє росту токсичних водоростей та утворенню так званих мертвих зон.

Розмноження хвороб та паразитів

Часто промислову рибу вирощують у закритих рибниках у мілких водах поряд з берегом. Неналежні умови утримання створюють ідеальні умови для розвитку хвороб та паразитів. Вода з моря чи океану, вільно потрапляючи у такі розплідники, виносить у відкриті води небезпечні мікроорганізми, які можуть уразити дикі популяції. Ступінь смертності деяких популяцій становить 97%. Саме через паразитарні воші, дрейфуючі з лососевих господарств, дика горбуша знаходиться нині на межі зникнення.

Порушення екологічного балансу

Багато видів риб на відгодівлі є м’ясоїдними та потребують багатого на білки раціону. Часто їх годують рибним борошном та олією, які виготовлено з виловленої в океані невеликої риби – анчоусів та сардин. Масовий вилов такої риби порушує екобаланс у природі. Саме невелика риба є джерелом харчування для ссавців, птахів та великої риби.

Небезпека для морської екосистеми

Інтенсивні рибні господарства використовують антибіотики, фунгіциди та пестициди. Потрапляючи у відкриті води, ці хімічні речовини можуть вбити корисні бактерії на морському дні та викликати розвиток стійких до антибіотиків мікроорганізмів, які завдадуть значної шкоди дикій природі та навіть здоров’ю людини. Сумна практика доводить, що деякі пестициди, які використовували для боротьби з морською блохою, спричинили масову загибель лобстерів та креветок.

Небезпечна конкуренція

Щороку лише у Північній Атлантиці з рибних господарств зникають 2 млн лососів у результаті відмови обладнання, суворих погодних умов та людської недбалості. Такі випадки створюють серйозну конкуренцію для диких лососів за ареал проживання та їжу, а схрещування може призвести до послаблення чи знищення популяції.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 04 (16)' 2011

Add your comment

Your name:
Your email:
Comment: