Людина великих обдарувань

Share on Facebook

 

Сергій Андрійович Подолинський — фізик, математик, лікар за освітою, блискучий знавець історії, філософії - настільки своїм відкриттям випередив час, що не дожив до його визнання. Великий Вернадський назвав Сергія Подолинського «забутим науковим новатором».


Подолинський

Сергій Андрійович Подолинський народився 31 липня 1850 року в с. Ярославка Звенигородського повіту Київської губернії (нині Шполянського району Черкаської області) в багатій дворянській родині.

В 1867-1871 рр. навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Київського університету ім. Св. Володимира.

В 1871 р. він виїжджає для лікування за кордон. Після короткого перебування у Львові та Відні, Подолинський поїхав до Парижа вивчати медицину.

В 1873 р. він повертається на Україну в маєток свого батька. Ще не маючи лікарського диплома, він починає лікарську практику, надаючи допомогу селянам рідного та навколишніх сіл, відкриває в селі школу, яка зараз носить його ім’я.

Для завершення медичної освіти, С.Подолинський у 1876 р. їде до Вроцлава, завершує і захищає докторську дисертацію та одержує диплом лікаря. Для того, щоб мати дозвіл на лікарську практику на території Російської імперії, Подолинський цього ж року ще раз складає іспити в Київському університеті та одержує російський диплом лікаря.

Одружившись, в 1877 р. він переїжджає на постійне проживання до Франції, спочатку в Парижі, а згодом в Монпельє.

Він працює разом з М.Драгомановим і М.Павликом над виданням журналу «Громада», його наукові та популярні статті друкують відомі європейські журнали.

Подолинський стає в науковому світі серйозним теоретиком, однак смерть трьох дітей та конфлікт з батьком, який не поділяв політичних поглядів сина, призвели до психічного зламу Сергія Андрійовича на початку 1882 р. Після невдалого лікування у Франції, мати забрала сина до Києва, але до кінця свого життя він вже не зміг подолати депресивного стану і помер 30 червня (12 липня) 1891 р. на 41-му році життя.

 

Нова парадигма розвитку суспільства

Ще за життя С.Подолинського увагу зарубіжних науковців привернула ідея про роль праці у нагромадженні сонячної енергії. Сергій Андрійович заклав основи нового підходу до аналізу розвитку людства, пов’язавши його із збереженням і нагромадженням енергії. Найбільш серйозною в цьому відношенні за своїм науковим задумом стала його робота “Праця людини та її відношення до розподілу енергії”.

Процитуємо декілька висловлювань автора.

«Можна сказати, не боючися зробити помилки, що ми одержуємо на Землі енергію Сонця не в надто перетворюваному, але й не занадто вже стійкому вигляді. Висока температура, світло, хімічні промені — все це такі види енергії, які, щоправда, із великою втратою на розсіювання, але все-таки частково перетворюються на земній поверхні в більш перетворювані, вищі види енергії, якими є — механічна робота машин, скорочення м’язів і, напевно, психічна діяльність».

«... володіючи певним запасом перетворюваної енергії, певною спроможністю до механічного руху, наприклад, росту кореня вниз, а стебла вгору, і зустрічаючи майже скрізь на земній поверхні відсутність механічного руху, маючи, якщо можна так висловитися, майже що монополію збереження сонячної енергії, що містить ще значну частину перетворюваних у вищу форму елементів, — рослини насправді стали здійснювати з успіхом це перетворення і продовжують його й досі. Величезні поклади кам’яного вугілля й атмосфера, значною мірою звільнена від вмісту вуглекислоти, є головними свідками багатовікової діяльності рослин».

«Відкіля ж береться надлишок енергії, необхідної для виробітку цього поживного і пального матеріалу? На це можлива лише одна відповідь: з праці людини і домашніх тварин. Що ж таке праця в такому разі? Праця є таке споживання механічної і психічної роботи, нагромадженої в організмі, що має результатом збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні. Збільшення це може відбуватися або безпосередньо – через перетворення нових кількостей сонячної енергії в більш перетворювану форму, або посередньо – через збереження від розсіювання, неминучого без втручання праці, певної кількості перетворюваної енергії, що вже існує на земній поверхні».

«...завдяки застосуванню людської праці десятина землі могла зберегти в матерії рослинності, що її вкриває, у десять або двадцять разів більше енергії, ніж раніш. Нехай не говорять, що енергія ця вже була збережена в нашій десятині, що людина лише сприяла її виснаженню. Це абсолютно несправедливо тому, що землеробство виснажує ґрунт лише тоді, коли воно ведеться нерозсудливо, по-хижацьки. Навпаки, за вдосконаленого господарства земля дає найбільші врожаї саме там, де землеробство існує вже дуже давно, наприклад в Англії, Франції, Ломбардії, Єгипті, Китаї, Японії тощо. Ось чому ми вважаємо, що маємо право сказати, що правильне землеробство є найліпший представник корисної праці, тобто роботи, що збільшує збереження сонячної енергії на земній поверхні».

«Продуктивність праці людини значно збільшується споживанням цієї праці на перетворення нижчих видів енергії у вищі, наприклад, вихованням робочої худоби, виробництвом машин та інше…

Застосування сонячної енергії в ролі безпосереднього двигуна і приготування поживних речовин із неорганічних матеріалів є головними питаннями, що стоять на черзі для продовження найвигіднішого накопичення енергії на Землі.

Поки кожна людина може володіти сумою технічної роботи, що перевищує в стільки разів її власну, у скільки разів знаменник її економічного еквівалента більший за свій чисельник; доти існування і розмноження людей забезпечено, тому що механічна робота завжди в будь-якому відношенні може бути виражена в поживних речовинах і інших засобах задоволення людських потреб. Головною метою людства в праці повинно бути абсолютне збільшення енергетичного бюджету, тому що при сталій його величині перетворення нижчої енергії у вищу незабаром досягає межі, далі якої воно не може відбуватися без зайвих втрат на розсіювання енергії.»

 

Сергій Подолінський сформулював нову парадигму розвитку суспільства. Прогрес суспільства він пов’язує зі збільшенням енергетичного бюджету кожної людини і людства в цілому, зі збереженням і нагромадженням енергії. Вчений показав, що людина є єдиною відомою в науці силою природи, яка певними вольовими актами може: збільшувати частину енергії Сонця, що акумулюється на поверхні Землі; зменшувати кількість енергії, що розсіюється в світовий простір. При цьому збереження і нагромадження енергії відбувається завдяки усвідомленій, творчій праці людини.

На жаль, широкому загалу в Україні творча спадщина С.А.Подолинського все ще мало відома, і щоб зробити її доступнішою, Федерація органічного руху України видала збірник декількох його основних праць, присвячених різним аспектам його досліджень, що стане в нагоді всім поціновувачам діяльності Сергія Андрійовича Подолінського.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 10 (11)' 2010

Add your comment

Your name:
Your email:
Comment: