Чарльз Дарвін "Про походження видів"

Share on Facebook


дарвін, походження видів

Щодо майже загального правила, згідно з яким види при їх першому схрещуванні виявляються безплідними, чим вони різко відрізняються від різновидностей, при цих умовах майже завжди плодючих, я повинен звернути увагу читачів на загальний підсумок фактів, наведений у кінці дев’ятого розділу. Цей підсумок, мені здається, переконливо доводить, що неплідність так само мало є специфічною властивістю, як і нездатність двох різних деревних порід до взаємного щеплення; в тому й іншому випадку ми повинні бачити супутні явища, які залежать від ступеня різниці відтворних систем видів, що схрещуються. Правильність цього висновку виявляється в глибокій різниці результатів взаємних схрещувань тих же двох видів, тобто в тих випадках, коли один і той же вид відіграє роль то батька, то матері. До того ж висновку приводить і аналогія з диморфними і триморфними рослинами; коли ці форми піддаються незаконному заплідненню, вони дають мало насіння або й зовсім його не дають, а потомство, що походить від цього, виявляється більш або менш безплідним. А проте ці форми безсумнівно належать до одного і того ж виду і нічим не відрізняються одна від одної, крім деяких особливостей у будові та функції їх органів відтворення.

Хоч плодючість різновидностей при їх схрещуванні, так само як і плодючість помісей, що походять від цього схрещування, і визнається багатьма авторами за загальне правило, все ж цей погляд не можна визнати цілком правильним у зв’язку з наведеними фактами, що спираються на такі високі авторитети, як Гертнер і Кельрейтер.

Велика частина різновидностей, над якими провадились досліди, була одержана в прирученому або культурному стані. Але через те, що приручення (я не розумію під цим виключно лише тісну неволю) майже незмінно має своїм наслідком усунення тієї неплідності, яка, на підставі аналогії, очевидно, виявилася б в результаті схрещування родоначальних видів, то ми не маємо підстави чекати, щоб воно могло мати своїм наслідком неплідність їх зміненого потомства при схрещуванні. Це усунення неплідності, мабуть, походить від тих же причин, які дозволяють нашим свійським тваринам вільно плодитися при найрізноманітніших умовах, а це, в свою чергу, очевидно, випливає з того, що вони поступово звикли до частих змін в їх життєвих умовах.

Подвійний і паралельний ряд фактів, очевидно, проливає нове світло на питання про неплідність видів при першому схрещуванні і неплідність гібридів, що виникають при цьому. З одного боку, ми маємо повну підставу гадати, що незначні зміни в умовах життя сприяють збільшенню сил і родючості всіх органічних істот. Ми також знаємо, що схрещування між різними особинами тієї ж різновидності або між різними різновидностями збільшує чисельність їх потомства і безсумнівно робить його більш крупним і могутнім. Це залежить головним чином від того, що форми, які піддаються схрещуванню, попередньо ставились у дещо відмінні умови життя, тому що мені вдалося довести рядом найстаранніших дослідів, що коли особини тієї самої різновидності протягом кількох поколінь піддавались впливу

однакових умов, то й користь, одержувана від схрещування, нерідко зменшується, або навіть зовсім втрачається. Це – один бік питання.

З другого боку, ми знаємо, що коли види, які перебували протягом довгого проміжку часу в майже подібних умовах, потрапляли в неволі у зовсім нові ї різко змінені умови, то вони або гинули або, якщо і виживали, то ставали безплідними, залишаючись при цьому цілком

здоровими. Цього не буває або, якщо й буває, то дуже рідко, з нашими свійськими породами, які протягом тривалого часу перебували у мінливих умовах. Звідси, коли ми зустрічаємось з фактом, що гібриди, які виникли шляхом схрещування двох окремих видів, дуже нечисленні, – чи тому, що вони гинуть скоро після зачатку або в самому ранньому віці, чи тому, що виживаючи, вони виявляються більш або менш безплідними, – є найбільш імовірним, що цей результат є наслідком глибокої зміни в життєвих умовах, яка відбувається від злиття в одній істоті двох цілком різних організацій. Той, хто зумів би з певністю пояснити, чому слон і лисиця не плодяться в неволі навіть у себе на батьківщині, тоді як свійська свиня або собака плодяться при найрізноманітніших умовах, міг би дати і цілком певну відповідь на питання, чому два різних види при схрещуванні, так само як і їх гібриди, виявляються звичайно більш або менш безплідними, тоді як дві свійські різновидності при схрещуванні, як і їх помісі, виявляються цілком плодючими.

 

Цікаво дивитися на густо зарослий берег, вкритий численними різноманітними рослинами, з птахами, які співають в кущах, з комахами, які пурхають навколо, з червами, що повзають в сирій землі, і гадати, що всі ці чудово збудовані форми, які настільки різні між собою і так складно одна від одної залежать, були створені завдяки законам, які ще й тепер діють навколо нас. Ці закони в найширшому значенні є ріст і відтворення; спадковість, що майже обов’язково випливає з відтворення; мінливість, що залежить від прямого або посереднього впливу умов життя або від вправляння і невправляння; прогресія розмноження, така висока, що вона веде до боротьби за життя і до її наслідків – природного добору, що тягне за собою розходження ознак і вимирання менш досконалих форм. Таким чином, із цієї лютуючої серед природи війни, з голоду і смерті безпосередньо випливає найвищий результат, який розум в силі собі уявити, – утворення вищих форм тваринного життя. Є велич в цьому погляді на життя з його різними силами, спочатку вкладеними творцем в незначне число форм або тільки в одну; і тоді як наша планета описувала і продовжує описувати в просторі свій шлях відповідно до незмінних законів тяжіння, з такого простого начала виникали і продовжують розвиватися незчисленні форми, надзвичайно досконалі і чудові.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 02' 2009

Add your comment

Your name:
Your email:
Comment: