Звідки взявся коров'ячий сказ?

Share on Facebook

cowskas

Коров’ячий сказ – яскравий приклад проблеми безпеки харчових продуктів. Саме ця хвороба стала новою кризою, яка зачепила систему безпеки харчів у всьому світі.

 

Захворювання виникло в 1986 р. у Великій Британії. Причиною стало додавання в корм коровам м'ясо-кісткового борошна, приготованого з туш овець, уражених хворобою під назвою «скрепі». Це захворювання відоме людству вже понад два століття. Але коли небезпечне борошно стали згодовувати коровам, збудник настільки змінив свої властивості, що став смертельним для людини.

 

Хворобу Крейцфельда – Якоба (ХКЯ) було описано ще в 1920 р. Раніше вважали, що це захворювання виникає спонтанно через мутації генів. Воно траплялося досить рідко: двоє хворих на мільйон людей. До речі, зазвичай нездужали люди похилого віку. Нові ж форми недуги, що виникла від хворих на губчасту енцефалопатію тварин, вражали зовсім молодих людей.

 

Збудник губчастої енцефалопатії – білок, якого науковці називають «пріон». Пріон у нормі міститься в будь-якому організмі. Він виконує певні функції: регулює обмін міді, процеси окислення та старіння. Та в організм людини разом з м'ясом, зараженим коров'ячим сказом, потрапляє в зміненому вигляді. При цьому починається процес перетворення нормального білка в аномальний. Термічна обробка м'яса, зараженого коров'ячим сказом, даремна: збудник хвороби не гине. Під час експериментів інфіковану тканину нагрівали до 150, 300, 500 та 1000 градусів. Повна інактивація пріона відбулась тільки в останньому випадку. Не діють на пріони й більшість медичних препаратів.

 

Захворювання характеризується довгим інкубаційним періодом: зазвичай 5 років. У зараженої корови виникають характерні симптоми: випадкові м’язові скорочення тіла, тварина різко втрачає у вазі, на шкірі з’являються рани.

 

Різкий спалах коров’ячого сказу зафіксовано в 1994 р. в Англії, що пов’язано з переходом на інтенсивні технології та зміну процедур приготування м’ясних і кісткових добавок у корм худобі.

 

З часу виникнення хвороби в Англії зареєстровано 180 тисяч випадків зараження великої рогатої худоби (ВРХ). Далі в списку – Ірландія, Швейцарія, Португалія, Франція, Німеччина. Англійці забили 5 млн. дорослого поголів'я худоби та 1 млн. телят. Науковці вважають, що люди харчувалися продуктами з близько 700 тис. тварин, у яких хвороба розвивалась в інкубаційному періоді. Лише в Англії на губчасту енцефалопатію захворіло до 80 тисяч чоловік.

 

Випадки зараження ВРХ на коров'ячий сказ було зареєстровано в Канаді, Кувейті, на Фолклендських островах, в Італії, Іспанії. Загальна статистика зареєстрованих випадків захворювань у Західній Європі в пік кризи така: Ірландія – 510 випадків, Португалія – 452, Швейцарія – 360, Франція – 129, Бельгія – 15, Німеччина – 6, Нідерланди – 6, Данія – 2, Люксембург та Італія – по одному.

 

Не можна сказати, що Євросоюз досі не боровся з «англійською чумою». Кілька років тому ЄС посилив технологічні вимоги щодо виробництва кормів з відходів м'ясопереробної галузі. У тому ж 2000 р. там повністю заборонено використання для виробництва м'ясного та кісткового борошна туші тварин з групи ризику, насамперед – мозку, хребта та очей. Однак до цілковитої заборони таких кормів у Європі ще дуже далеко.

 

Річ у тім, що в країнах ЄС нинішня система виробництва кормових білків і штучних добавок формувалась десятиліттями і в неї вкладено величезні кошти. Заміна технології відгодівлі худоби потребуватиме не менших вкладень грошей і часу. Навіть щоб знищити вже вироблені запаси м'ясного та кісткового борошна, потрібні мільярди. За оцінками французьких експертів, одній лише Великій Британії знищення всіх запасів уже забороненого там м'ясного борошна (1 млн. т) обійшлося в 760 млн. євро.

 

Найголовніше наразі питання: як Європа вибиратиметься з нинішньої кризи? Як там що, а технології відгодівлі тварин доведеться змінювати. Кормові білки з кісткового та м'ясного борошна могли б замінити бобові, зокрема соя та ріпак. Однак за угодою 1992 р. Євросоюз прийняв рішення скоротити посівні площі сої на користь США й тепер здатний забезпечити лише п'яту частину своїх потреб. Решту треба завозити зі США чи Південної Америки. Але мало того, що це спричинить додаткову залежність від заокеанських конкурентів, тамтешню сою вирощують за допомогою генних технологій, і немає жодних гарантій, що європейські корівки від такого корму не дістануть якої-небудь нової, цього разу «американської чуми». Вчені достоту не впевнені, що смертельний вірус передається тільки з кормами тваринного походження. Адже багато фермерів стверджують, що вони давали своїм хворим коровам тільки рослинні корми.

 

Здається, природа мститься людині за вторгнення в її таємниці. Тому виникає питання: чи не припинити людині, поки ще не пізно, будь-яке втручання в природні процеси на генному рівні? Адже коров'ячий сказ – не єдиний жалюгідний результат застосування біотехнологій.

 

Цілком зрозуміло, що на тлі цього «європейського психозу» сьогодні в усьому світі різко зростає попит на максимально безпечну продукцію органічну яловичину та свинину, зокрема й з країн Центральної та Східної Європи.

 

Можливо, й Україні з її колосальними можливостями варто прислухатись, зокрема, до порад Гуннара Рундгрена та інших фахівців і подумати про доцільність співпраці з ЄС задля відновлення й розвитку свого багато в чому загубленого за роки «перебудови» стада великої рогатої худоби, але тепер уже не тільки для власних, а й для потреб Європи?

 

Випадки захворювання на коров’ячий сказ у країнах світу

(станом на грудень 2000 р.)

Країна

На місці

Імпорт

Всього

Велика Британія

180,376

0

180,376

Ірландія

487

12

499

Португалія

446

6

452

Швейцарія

363

0

363

Франція

150

1

151

Бельгія

18

0

18

Нідерланди

6

0

6

Данія

1

1

2

Люксембург

1

0

1

Німеччина

3

6

9

Оман

0

2

2

Італія

0

2

2

Іспанія

0

2

2

Канада

0

1

1

*За даними Міжнародної організації з епізоотії та Міністерства сільського господарства, рибальства та харчової промисловості Великої Британії 


Інна Колесник

Федерація органічного руху України

Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 04' 2009

Add your comment

Your name:
Your email:
Comment: