Ранній період IFOAM - частина третя

Share on Facebook

Сьогодні йде вже друге десятиріччя. Наші овочі ми вирощуємо більше завдяки набутому досвіду, ніж важкій праці. Немає потреби хвилюватися через природній вплив часу, врешті-решт, це «тільки» ентропія.


ifoam

ПЕРШЕ ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТУРНЕ

Увечері після завершення роботи з’їзду 1974 р., 50-місний автобус виїхав з Парижу у десятиденне турне Європою, організоване вашим покірним слугою, який одночасно виконував ще й обов’язки перекладача під час відвідання ферм та закладів у різних країнах. Після цього група вилетіла до Бретані і пересіла в інший автобус. Пам’ятаю, як з Парижу двоє студентів без копійки у кишені дісталася автостопом до Швейцарії. Одним з них був Отто, який сьогодні працює в FIBL, а про другого кілька років потому стало відомо, що він організовує селян у Південній Америці.

На швейцарському кордоні цей автобус на борту з прочанами з п’яти континентів відвідав господарство, де розводили свиней. А увечері всі ввічливо проігнорували те, як швидко наші японські гості сп’яніли від білого вина, яке подавали разом з сирним фондю у замку Понтарл’є, в погребах якого знаходились сотні тонн повільно дозріваючого сиру Конте.

По інший бік кордону ми відвідали сільськогосподарську школу базельського кантону, де Д-р Буесс вирішив долучити персонал до віри в органічний метод. На швейцарському боці озера Констанца ми відвідали відомий завод, що виробляв незрівнянні лакто-ферментні овочеві соки. У Інсбруці ми зустріли агронома Джозефа Віллі, який вирішив перевести на органічні методи очолювавану ним консультативну фермерську службу. На маленькій фермі у Тиролі, розташованій на мальовничому пагорбі, фермери у сомбреро родом з Небраски, де кордони їхніх володінь губляться далеко за горизонтом, почали тремтіти, коли побачили, як траву для стайні косять вручну. Вони горіли бажанням дізнатися більше, з готовністю виконували всі інструкції, і дуже скоро відкрили для себе, як робити те, що з давніх-давен вміли їхні батьки, і навіть зронили кілька скупих сліз.

На кожному етапі турне нас зустрічав місцевий спеціаліст і давав пояснення, у Баварії - це Біл Георг Зібенайхер, який по суті досяг статусу найстарішого та найдосвідченішого журналіста, що спеціалізується в галузі сільського господарства. Він знає більше, ніж будь-хто інший, навіть про найменш відомих активістів руху, зокрема, про Кйонеманна, з яким був знайомий особисто. Крім того, він написав одне з найкращих резюме про наукових попередників органічного сільського господарства в Гартен-Лексико.

Учасники турне відвідали замок, романтичний і зловісний водночас, який належав агроному Вольфгангу. До речі, господар замку видав буклет про великі дослідження його попередників, проведених у СРСР у галузі алелопатичних взаємовідносин рослин через виділення їхнього коріння.

У листопаді ми бачили легкі гусеничні трактори фірми «Фіат», що завдають мінімальну шкоду ґрунту. У Англії, на кордоні з Уельсом, ми відвідали знамениту особистість - селянина на ім’я Артур. Можливо, він продавав набагато більше морозива і йогурту, ніж могли забезпечити його корови, чим викликав безліч запитань та коментарів, однак розповіді про його оригінальні, самостійно відпрацьовані агрономічні методи були незабутнім шедевром, тож я згадую їх і досі.

Через кілька місяців після цього турне, організатор впізнав у метро водія нашого автобуса. Виглядав той доволі сумно. Він втратив свою роботу у результаті нервового розладу, викликаного тим, що ми приносили багато осінньої багнюки у його чистий, без жодної плямки, автобус по кілька разів на день впродовж усього того часу турне, доки ми перетинали території кількох країн. Водій чистив свій автобус щоночі, і ніхто цього не помічав. Організатор нашої турпоїздки переживав по-своєму, сидячи попереду, через наших надзвичайно важливих гостей, які не сказали йому ні слова протягом усієї подорожі і не написали ані слова.

 

«ДИТИНСТВО» СЕКРЕТАРІАТУ

Турне дало зовсім невеликий прибуток, і ваш гід продовжував працювати у секретаріаті IFOAM під прикриттям N&P до закінчення з’їзду 1976 р., який проходив у знаменитому зараз Шенгені (Швейцарія), де було понад 70 учасників, не дивлячись на те, що спочатку очікувалось лише 30. Протягом всього цього часу видавались щоквартальні інформаційні бюлетені французькою та англійською мовами. Перші кілька років час від часу приходили щедрі чеки від Роберта Родейла з Пенсільванії, як своєрідна винагорода N&P. Пізніше до нас дійшли чутки, що через кілька років після розпаду СРСР Родейл почав створювати російську версію свого знаменитого щоквартального журналу з органічного сільського господарства, але цьому не судилось відбутися, оскільки він несподівано загинув в автокатастрофі у Москві…

Час від часу на банківський рахунок IFOAM потрапляли скромні нерівномірні прибутки: комісійні за участь і за передплату на бюлетень, яких вистачало для купівлі поштових марок, стрічок для друкарських машинок та на утримання діючого генерального секретаря та його помічниці Міріам (студентки, яка вивчала іспанську та російську мови, батько якої був хворим на екзему всього тіла через багаторічну працю на нафтових танкерах).

Редагування бюлетеня включало пошук і відсіювання друкованих і рукописних матеріалів, складання та переклад статей, а також формування списку всього, що хоча б віддалено мало до нас якусь причетність, для того, щоб друкувати  це у кінці кожного бюлетеня. Це стало художнім ритуалом, результатом якого була складна мозаїка тем, авторів, назв, дат, джерел, уся розміщена в потрібному порядку і віддрукована в останню хвилину з мізерною відстрочкою на виправлення помилок. Зараз важко описати мистецтво створення макету на ручній друкарській машинці. Це більше схоже на керування кораблем, аніж на друк. Потім, після повного зафарбовування трафарету, тупцяння навколо столу, збирання різнокольорових сторінок у правильному порядку, складання останнього повного примірника з сторінок, видрукуваних лише з одного боку. Відбір та надписування адрес, наклеювання марок і похід, врешті-решт, долаючи західний атлантичний вітер, на пошту. То була ціла епоха до появи комп’ютерів!

Секретаріат переїхав до Бретані у 1975 р. заради економії, якої досягли завдяки відмові від 2 тис. м2 саду. Переїзд, який точно призведе до майже повного забуття у Парижі. Це не було перешкодою для організації третього з’їзду та ще одного навчального турне. Листи та журнали в окремих випадках пересилалися з Парижу. Авіапоштою приходили написані вручну на десяти сторінках листи з Австралії від Алекса Подолінського, в яких він описував і пояснював, як проводити інспекції тисяч гектарів у конверсії. В країні, куди він емігрував, йому необхідно було літати над ними протягом довгих днів. Мені поталанило нарешті з ним зустрітися у 2005 р. під час чергового Міжнародного Конгресу IFOAM в Аделаїді, коли виділений для його лекції невеликий зал був заповнений вщерть бажаючими почути його вживу вже з восьмої ранку, у той час, коли головна аудиторія з іншими лекторами все ще була напівпорожньою навіть о 10 годині.

Професор Юліан Олександрович прислав свій звіт про дефіцит магнію у ґрунті, як фактор лейкемії ВРХ, представлений у формі порівняння даних з трьох зон Польщі за майже столітній проміжок часу. Російські та австрійські землевласники були бідні, як церковні миші, порівняно з прусськими, що були першопрохідцями у проведенні дорогих експериментів з хімічними добривами, експлуатуючи максимально, як своїх працівників, так і працю фон Лібіха. У результаті мінеральний дисбаланс ґрунту завдавав шкоди рогатій худобі ще впродовж півстоліття після краху імперій, коли ця людина з Кракова подорожувала територією сьогоднішньої Польщі, беручи проби ґрунту та зішкрібаючи послід зі стін корівника для визначення культур афлатоксину. Може, його помічник був онуком Йозефа Швейка? [IFOAM Nslttr №17, 1976 р., липень].

Інколи дуже легко сплутати дійсність з фантазією у світі, де так багато міфів здаються дійсністю. Хто б міг повірити у параноїдальне варварство британських вчених, які наказали забити та спалити мільйон тварин, у яких була хвороба трохи гірша за грип, замість того, щоб дати вірусу розвиватися своїм шляхом у межах зараженого стада, стимулюючи колективні імунні реакції? Вони могли елементарно зареєструвати імунологічні симптоми, і взаємозв’язок ящуру і мінералів у ґрунті (зокрема магнію), а також коров’ячого туберкульозу та селену.

 

НАЗВАНІ БАТЬКИ: ДОБРІ ТЕХНОКРАТИ

Кількість кореспондентів та членів Федерації постійно зростала до 1977 р., коли повна відповідальність за секретаріат IFOAM була остаточно, з усіма архівами, передана у руки доволі молодого на той час інституту FIBL, розміщеного на фермі поблизу Базеля. Тоді вже 80 організацій з 20-ти країн було залучено до діяльності IFOAM. Ми відчували запаморочення від успіхів своїх перших зусиль, і це показало, що настав час для розвитку і в Німеччині. Наш старенький Citroën 2CV був настільки завантажений архівами, що черкав днищем дорогу на кожній вибоїні. Оскільки швейцарські кантони не мають федеральної поліції, то автомобіль на кордоні прийняла поліція республіки Невшатель. Обдумуючи цю передачу, наші французькі колеги, здавалося, відчували полегшення від того, що вони більше не тримають на руках дитину IFOAM і парасольку над ним. Їх заспокоїли наші австрійські друзі, запевнивши, що швейцарці-німці були «гарними» технократами. Швейцарці, з свого боку, були переконані, що вони уберігають дитинча від викрадення антинауковими фанатиками. З’їзд 1976 р., під час якого відповідальність за секретаріат було на певний час передано FIBL, встановив також нове правило: вимовляти тепер не «Іфоам», а «Айфоам», що, на думку німців, звучить більше по-англійськи. Врешті-решт, було прийнято неформальне рішення: віднині англійська мова буде єдиною робочою мовою IFOAM. Попередня кореспонденція велася кількома мовами, проте більша її частина загубилася, коли наші правонаступники доручили її американцю на ім’я Еліот. Мій колега Харді нещодавно розповів мені, що він літав туди і марно намагався відновити дорогоцінний архів. Протягом багатьох років я щосили намагався заглушити біль від розуміння, що захищений файл з фотокопіями кожного важливого листа і другі примірники наших власних листів, написаних під копірку, пішли у ту ж коробку, що й оригінали, яку той бовдур загубив, замість того, щоб зберігати у банківському сейфі.

 

АНГЛІЦИЗАЦІЯ Й ЩЕ ГІРШЕ

Прямим результатом рішення нав’язати англійську мову як єдину робочу, було те, що протягом наступних двадцяти років у Французькому органічному русі (не кажучи вже про будь-які інші) практично не було інформації про IFOAM для широкого загалу. За виключенням бретонця на ім’я Евре, який був присутнім у Версалі у 1972 р., і який дозволяв мені користуватися телефоном свого батька, щоб в останню хвилину організувати навчальне турне 1974 року. Після того, як я втратив з ним зв’язок, він зробив те, що роблять сини морських офіцерів - став фермером, і був одним з небагатьох, кого будь-коли обирали до складу Міжнародного Правління IFOAM. Там він працював протягом декількох років і навіть обіймав посаду президента (Hervé La Prairie). В той час, коли Ерве був залучений до роботи, ваш покірний слуга вже давним-давно оселився в горах і став дрібним фермером за вигадкою долі, що є поважною причиною, що б там не було. Понад 20 років у мене фактично не було нічого, крім днів народження дітей, шкільних комітетів, бретонських танців, незавершеного будівництва, нестачі грошей, стільних тварин, старанних учнів, надійних старих тракторів, нескінченних вирубок лісу, обробітку ґрунту, посіву і висаджування рослин, прополювання, збору врожаю овочів, ремонту старих автомобілів, вуличних базарів, виплати боргів... про існування IFOAM за всім цим на деякий час було забуто…

Сьогодні йде вже друге десятиріччя. Наші овочі ми вирощуємо більше завдяки набутому досвіду, ніж важкій праці. Немає потреби хвилюватися через природній вплив часу, врешті-решт, це «тільки» ентропія. Є троє дорослих дітей і біль у спині, ще є підвищена необхідність здійснювати організацію виробництва та виробників, готувати світ бути готовим чинити опір цій дивній єретичній монополії, яка забруднює все до найвіддаленіших куточків, включаючи наш суверенітет. Мало хто буде сперечатися з тим, що, на мій погляд, є явним: самогубством секти могутніх бовдурів, які займались дезорганізацією земної економіки впродовж двох століть. І зараз наше завдання – вціліти! Переконаний, що ми ще можемо реорганізувати життя знову так, щоб у наших дітей була хоча б якась можливість пережити завтрашніх впливових бовдурів, які успадкують награбоване добро.


Антон ПІНЧОФ,

Національна Федерація

органічного сільського господарства Франції

спеціально для ORGANIC UA

Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 03' 2009

Add your comment

Your name:
Your email:
Comment: