Василь Лубенець: життя землероба

Share on Facebook

 




Федерація органічного руху України з глибоким сумом повідомляє, що на 63-му році життя, у розквіті сил і творчих планів на майбутнє, 7 березня 2012 р. після тяжкої хвороби відійшов у вічність генеральний директор відомого в усьому світі органічного приватного підприємства «Агроекологія» Василь Петрович Лубенець.


Василь ЛубенецьВасиль Петрович народився 11 травня 1949 р. в с. Харенки Шишацького району Полтавської області. На малій батьківщині, на землі дідів-прадідів, він жив, навчався, працював, створив сім’ю та виховував дітей. Тут же пішов працювати у колгосп відразу після закінчення школи-восьмирічки. Згодом успішно закінчив Зінківське профтехучилище та Полтавський сільськогосподарський інститут. Пропрацював в одному господарстві все життя – спочатку водієм, потім заступником голови, а з 2000 р. – генеральним директором ПП «Агроекологія».

Усе своє трудове життя Василь Петрович віддав праці на землі. Працював самовіддано і творчо. Він жив роботою, у ній знаходив велике задоволення, черпав енергію для втілення творчих планів. Був висококласним спеціалістом, людиною мислячою і практичною, мав господарський хист. Він усе робив для того, щоб розвивалося сільське господарство, кращими були умови праці та життя земляків.

За його ініціативи впроваджувалися прогресивні органічні технології господарювання на землі. Слід відзначити активну позицію Василя Петровича щодо дотримання не лише принципів органічного сільського господарства, але й європейських органічних стандартів на підприємстві. Разом з Семеном Свиридоновичем Антонцем (Герой України, засновник ПП «Агроекологія») вони реалізовували на практиці напрацювання відомих учених, науковців щодо шляхів екологізації сільського господарства. Їхнє дітище ПП «Агроекологія» одне з перших у СРСР та Східній Європі в цілому відмовилося від оранки, використання отрутохімікатів та внесення мінеральних добрив. І, як результат, підприємство є одним з кращих в Україні не тільки за виробничими показниками, а й за ставленням людей до землі та навколишнього середовища.

Значна заслуга в цьому і Василя Петровича. Власним прикладом працелюбства і високої відповідальності за доручені справи з постійною усмішкою на вустах він налаштовував колектив на результативну працю. Світилися щастям його очі, коли бачив, як безкраї поля «Агроекології» зеленіли першими паростками пшениці, як колосилися хліба, як добірне зерно збиралося у комори, як великі вантажівки везли якісне молоко до споживачів.

Василь Петрович мав не лише талант мудрого керівника, а й був вдумливим дослідником людських душ. Найголовніше і найцінніше у цій людині – його моральні якості: доброта, гідність, мужність, чудове почуття гумору і в той же час небайдужість до чужого горя, впевненість і рішучість у діях. До нього тягнулися люди, йшли за словом поради, він був простим у спілкуванні і, як магніт, притягував до себе людей. Він миттєво знаходив спільну мову з механізатором і міністром, дояркою й академіком, журналістами і численними іноземцями, які цілими делегаціями приїздять з усього світу познайомитися з досвідом органічного господарювання в «Агроекології».

На початку 2000-х рр. спільно з партнером ТОВ «Украгрофін» було реалізовано проект з експорту першої сертифікованої органічної продукції підприємства «Агроекологія» за кордон, попит на яку й до цього часу щороку збільшується і за кордоном, і в Україні. Це підтверджує правильність обраного керівництвом «Агроекології» курсу ведення господарювання та особливу далекоглядність С. С. Антонця і його «правої руки» В. П. Лубенця.

Працелюбність і невтомність Василя Петровича не знали меж. За наполегливість і відданість роботі він мав державні нагороди: орден «Знак пошани», бронзову медаль «За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР», почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства» та «Відмінник народної освіти». Попри всі заслуги, Василь Петрович жив скромно, поважав і цінував людей – за це його любили і шанували земляки. Його неодноразово було обрано депутатом Шишацької районної ради.

Згасла свічка його долі. Скільки планів залишилися нереалізованими, скільки хороших справ не зроблено! Однак світла пам’ять про цю прекрасну людину, вмілого організатора і керівника, хорошого та надійного товариша залишиться в серцях люблячої дружини Людмили Петрівни, трьох прекрасних дітей та онуків, його друзів, колег, однодумців, численних учнів та послідовників.


Цю та інші статті Ви можете знайти на сторінках журналу "ORGANIC UA" 03-05 (23)' 2012

Add your comment

Your name:
Your email:
Comment: