Чому з наших кранів тече отрута?

Share on Facebook

 

Останнім часом мешканці деяких районів Києва дедалі частіше скаржаться на погану якість водопровідної води. Мовляв, інколи з кранів ллється якась брудна рідина, а якщо і очищується через деякий час, то все одно тхне хлором. Доводиться перед приготуванням їжі відстоювати її тривалий час. Більшість бюветів, які встановлені на масивах, не працює.



отруєна вода

Нещодавно директор департаменту водопровідного господарства «Київводоканалу» Володимир Драгань заявив: брудна вода, що тече з кранів у деяких київських будинках, – наслідок «невиконання житлово-експлуатаційними конторами своїх прямих функцій». Мовляв, за правилами експлуатації, вони повинні промивати внутрішньобудинкові мережі 4 рази на рік, але цього не роб-лять. Натомість  «Київводока-нал» ретельно чистить свої магістральні мережі згідно графіку – раз у квартал. Тож усі претензії – до ЖЕКів.

-  Дійсно, у деяких наших будинках, що обслуговуються  ЖЕКами №№ 6,7,8, свого часу траплялися випадки, коли в квартири подавалася погана вода, — розповідає головний інженер КП «Дирекція з обслуговування житлового фонду Деснянської РДА» Володимир Радіонов. – Ми надіслали відповідні листи керівництву «Київводоканалу» і ситуацію врегулювали. Наше КП «Житлорембудсервіс» (що об’єднує кілька ЖЕКів) має з цим підприємством пряму угоду на постачання питної води відповідної якості, передбаченої вимогами  Держстандарту (ДОСТ 2874-72 «Вода питна»). Воно подає її до першої задвижки, що розділяє магістральні і внутрішньобудинкові мережі, тобто до «стіни» будинку. За якістю рідини стежить головний санітарний лікар Деснянського району. Крім того, ще два підприємства, незалежно одне від одного, роблять лабораторні аналізи. Промиваємо внутрішньобудинкові мережі холодного водопостачання перед  початком і після завершення опалювального сезону згідно графіка: вода подається у труби під тиском і таким чином «чистить» їх. При цьому не використовуємо жодних реагентів.

Натомість «Київводоканал» під час профілактичних робіт може застосовувати хімічні речовини, але повинен обов’язково попередити мешканців будинків, аби вони у цей час не відкривали крани. Також вода може забруднитися під час ремонту насосів у бойлерних, аварій на магістральних трубах. Але достатньо кількох хвилин, аби вона стекла з крану і стала прозорою. На жаль, нинішня «двоступінчата система» подачі води до кінцевого споживача «розмиває» відповідальність за її якість. Голова КМДА Олександр Попов на одній з нарад заявив, що «ляже кістьми», але змусить «Київводоканал» (разом з «Київенерго») взяти на баланс внутрішньобудинкові мережі і укласти прямі угоди з мешканцями кожної конкретної квартири. Якщо він це зробить – відпаде чимало питань.

Але чи покращить це власне якість питної води?  Київ щодня забирає для своїх потреб приблизно 900 тисяч «кубів» з Дніпровського (250 тисяч), Деснянського (550 тисяч) водозаборів, а також 100 тисяч — з підземних артезіанських свердловин Сеноманського та Юрського водоносних горизонтів. Це зумовлює не-
однакову якість її у різних районах. Найчистіша – артезіанська. Але її споживання надто обмежене (хоч у інших європейських містах, навпаки, поверхневий водозабір становить 20-25 відсотків).

- Система централізованого водопостачання столиці розрахована на природну воду високої якості, — пояснює заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Сергій Размєтаєв. – Але те, що входить до неї сьогодні, назвати чистим H2O  важко. У межах міста дніпровська і деснянська вода належать до ІІІ («помірно забруднена»), а місцями до IV («брудна») категорій. Тому багато вчених не рекомендують використовувати  її для споживання навіть після очищення на станціях. Питна і водопровідна вода – велика різниця. Санепідстанції продовжують контролювати якість води лише за 28-ма компонентами, тоді як, наприклад, у США її тестують майже за сот-нею параметрів.

У серпні минулого року Міністерство охорони здоров’я затвердило нові, жорсткіші санітарні норми та гігієнічні вимоги щодо питної води (до цього часу діяв ще радянський стандарт 1982 року). Проте «Київводоканал» вже у вересні поспішив зняти з себе усі можливі претензії до її якості.

- За деякими показниками, наші очисні споруди, яким вже по 50-60 років, не можуть подавати воду, яка б відповідала цим нормативам, — оголосила заступник начальника технологічного відділу департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ «Київводоканал» Вікторія Гармаш. –  Є проблема з контролем якості за бактеріологічними показниками. Для того, щоб мати весь перелік, треба переобладнати всі наші хіміко-бактеріологічні лабораторії: встановити нове обладнання, запровадити сучасні тестові методики, підібрати персонал. Увесь комплекс робіт (разом із реконструкцією водопровідних станцій) коштує десятки мільйонів гривень. Наразі таких грошей ми не маємо, тож говорити про можливість постачання киянам якісної питної води не можемо. Хоча особисто я і моя сім’я п’ємо водопровідну воду, що надходить з Десни.  Не секрет, що більшість киян встановила лічильники води, аби економити гроші. Проте раджу їм не скупитися на 2-3 гривні і періодично спускати рідину 5-10 хвилин, щоб не застоювалася. А от кип’ятити її чи ні – це питання смаку…

Торік у грудні депутати Київради ухвалили рішення про очищення річкової води на станціях не хлором, а гідрохлоридом натрію. Міська влада навіть вирішила за два роки побудувати у столиці завод з виробництва цього реагенту коштом інвесторів (приблизна вартість проекту 150 мільйонів гривень). Експерти вважають, що ця речовина набагато м’якша і безпечніша. Якщо хлорування води може призвести до онкологічних захворювань, а тому без кип’ятіння і фільтрації нею небажано навіть зуби чистити, то гідрохлорид натрію сьогодні широко застосовують у приватних басейнах – як за кордоном, так і у нас. Проте «Київводоканал» повністю від хлору так і не відмовився.

Щоправда нині комунальне підприємство випробовує новий французький препарат у таблетках. Якщо його ефект знезараження буде високим, перейдуть на нього, хоча більшість фахівців вважає: щоб з кранів текла дійс-но чиста вода, потрібно поміняти всі металеві поржавілі труби в будинках і квартирах на пластикові. Як це давно зробили у Європі.

- Водопровідна вода в Києві – справжня отрута, — переконаний директор Інституту колоїдної хімії і хімії води, академік Владислав Гончарук. – На вході до станцій вона вже забруднена промисловими стоками, а під час очищення до неї потрапляє ще більше небезпечних хімічних елементів. Вона має підвищену концентрацію ізотопів вуглецю, водню, кисню, а це прискорює процес старіння організму. Солі алюмінію, навіть у малих дозах, викликають у дітей розумову відсталість.  Кип’ятіння і фільтрація не допомагають. Шкідлива навіть практика оброблення води сріблом. Споживаючи таку рідину протягом тривалого часу, можна порушити шлункову мікрофлору. Єдиний вихід – пити бюветну воду, а водопровідну використовувати  для банно-пральних потреб.

Однак дозволити собі таку розкіш зможуть не всі. У столиці облаштовано лише 205 бюветів (половина з них не працює), а мерія вже планує зробити їх платними. За словами заступника голови КМДА Олександра Мазурчака, незабаром 30-40 об’єктів, що мають найнижчі показники з якості води, передадуть у приватні руки. Бізнесмени встановлять там найсучасніше очисне обладнання і продаватимуть воду по 40-50 копійок за літр (хоча експерти кажуть про 80-90 копійок). Безкоштовною вона буде лише для пенсіонерів, а мешканці навколишніх будинків, можливо, матимуть невеликі пільги.

ДО РЕЧІ

Кабінет міністрів розробив законопроект, згідно якого вартість води, яку використовують підприємства – виробники питної води, збільшиться в 15 разів. Замість нинішніх 5,04 гривні, за 1 кубічний метр, вона може коштувати 75,6 гривні. Тобто приблизно в 30 (тридцять!) разів дорожче, ніж нині доводиться платити за відповідний об’єм імпортного газу. Як наслідок, бутильована вода в торговій мережі подорожчає, як мінімум, удвічі. Експерти вже навіть підрахували: від неї відмовляться майже 4 мільйони українців, а ще понад 5 мільйонів не зможуть купувати газовану воду.  Найвідчутніше таке підвищення вдарить по найнезахищеніших прошарках суспільства – молодих матерях, пенсіонерах, інвалідах, жителях невеликих міст, де зарплати традиційно низькі. Адже саме для них висока якість питної води є не просто атрибутом комфорту, а життєвою необхідністю. При цьому до бюджету  додатково надійде лише 30 мільйонів гривень. Тобто ця мізерна сума може коштувати здоров’я цілої нації. Схоже, Україна має шанси стати європейським лідером за рівнем податку на воду. Наприклад, у  Росії він узагалі в десятки разів нижчий, ніж той, що існує у нас на даний момент.

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Ваша адреса електронної пошти:
Коментар: